З гідністю носити підбори, парфуми і вік… Це кредо справжньої жінки! І його у свої 95 років дотримується вінничанка Ольга Іванівна Твердохлєбова — учасниця Другої світової війни.

Сьогодні вона полковник у відставці, кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, бойових нагород «За відвагу», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», багатьох медалей. Нещодавно її 95-річний ювілей урочисто відзначила обласна і міська спілки ветеранів війни Вінниччини у Будинку офіцерів.

– Я народилась у Вінниці. Батько був військовим, так що я знала, що таке життя в гарнізонах і військова дисципліна. Нас, довоєнних дітей, виховували патріотами, і юність моя закінчилась з початком війни. Вчитись довелось не в інституті, а у розвідшколі. Мама отримала три похоронки — на батька, на брата і на мене. Свою першу медаль «За відвагу» я отримала посмертно. Ми, троє дівчат-розвідниць, повинні були знайти розташування військового заводу. З’ясували, що підземне виробництво — німці любили такі влаштовувати! — було під госпіталем. Ми передали інформацію, і коли повертались через лінію фронту, я отримала важке поранення. А дівчата загинули. Нагородили всіх посмертно, але я вижила. Моя могила є у Сандомирі у Польщі, так що я мала можливість покласти квіти до власного поховання. Погодьтесь, не часто таке трапляється з людьми! — згадувала Ольга Іванівна. — Я Батьківщину захищала, як мільйони інших. А тепер, якби вдягнула протигаз і високі підбори, то зі спини сказали б — дівчинка біжить!

Дійсно, Ольга Іванівна у зрілому віці зберегла дивовижну стрункість і тендітність. А гумор — це її невід’ємна риса. Як кажуть, всім чортам на зло, вона завжди посміхається. Хоч життя її не балувало. Одне те, що під час війни вона у ролі «кіндера» була розвідницею у тилу ворога, змусило її пережити моменти страшної небезпеки на грані життя і смерті.

– Зате у 1945-му у Берліні на балу на честь Перемоги я танцювала з найкрасивішим маршалом Польщі і Радянського Союзу — з Костянтином Рокоссовським! — похвалилась Ольга Твердохлєбова. — Тоді на «білий танець» духовий оркестр заграв вальс «На сопках Маньчжурії», я набралась сміливості і запросила його. Напевне, комічна була картинка — я маленька, в званні старшого лейтенанта, а він високий, стрункий маршал, весь в орденах! Через сімдесят років довелось мені танцювати з Володею Зеленським, він ще не був президентом України. Та куди йому до Рокоссовського! Мені вдалось розсмішити коміків, я виграла 5 тис. грн. Гроші віддала подрузі-фронтовичці на ремонт даху. У своєму віці я більше люблю робити подарунки, ніж отримувати, нікому не заздрю, радію кожному новому дню.

Після війни Ользі Іванівні довелось пережити чимало випробувань. У Вінниці є могили її чоловіка, двох синів, двох невісток і онука. «Є правнуки, Бог мене тримає на світі, значить, треба жити і за всіх молитись!», — каже сьогодні мужня жінка.

– 75 років, як скінчилась Друга світова війна, але Ольга Твердохлєбова — в лавах Української армії, вона залишається Бійцем з великої літери! Вона почесний ветеран України, член президії обласної ради ветеранів, — відзначив Костянтин Фомічов, голова Він­ницької міської ради ветеранів. — Щороку проводить більше 200 зустрічей з молоддю. За це їй дякуємо і низько вклоняємось!

А далі був маленький концерт для великої людини. Для Ольги Твердохлєбової співали народні хори «Дзвін», «Осінні барви», «Чисте джерело». Відомий вінницький концертмейстер Леонід Луцишин з великою повагою привітав Ольгу Твердохлєбову. А вона, як завжди, все повернула у жарт.

– Дівчата, хай кожна з вас у 95 років почує від маестро Луцишина, що вона його улюблена жінка! Мій дід прожив 105 років. Думаю, що я його переплюну. А всім вам щиро бажаю ще й мене переплюнути!

Фото Олексія Бойка

Автор: Ірина Зонова