У Вінниці попрощаються з двома полеглими добровольцями — Русланом Ігнатовим та Сергієм Мельником
У середу, 19 серпня, Вінницька громада проведе в останню путь двох воїнів-добровольців — Руслана Ігнатова та Сергія Мельника, які віддали життя за Україну. Обидва чоловіки стали на захист держави фактично з перших днів повномасштабного російського вторгнення і до останнього подиху чесно виконували військовий обов’язок.
Руслан Ігнатов, позивний «Йожик», пішов служити за покликом серця у березні 2022 року. Спочатку він був мотористом понтонного відділення понтонно-мостового батальйону 70-ї окремої бригади підтримки, у складі якої пройшов бої за Куп’янськ, Чугуїв, Слов’янськ та Краматорськ. За вагомий особистий внесок у просування військ і контрнаступ на Куп’янському напрямку захисника відзначили нагородою Президента України «За оборону України». Згодом його фронтовою родиною стала 32-га окрема механізована Сталева бригада. Життя воїна обірвалося 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Покровського району Донецької області — йому назавжди залишилося 48 років. Удома на нього чекали дружина, дві донечки, онука та мати.
Дружина полеглого Оксана розповідає, що саме повномасштабне вторгнення стало для Руслана тією точкою, після якої він не міг залишатися осторонь. Із перших днів чоловік долучився до територіальної оборони Нової Греблі — села, де мешкає більшість рідних: готував запальні суміші, чергував, а за першої ж нагоди мобілізувався до Збройних Сил України. «Мати буквально тримала його за ноги, бо він єдина її дитина. Але тоді він просто сказав: “Мамо, а хто піде? В мене вас дуже багато — всі дівчата — і я повинен вас захищати”», — згадує Оксана. За її словами, Руслан жодного разу не поскаржився: робив свою справу без гучних заяв, а побратими називали його «Йожиком», дивуючись, звідки він бере сили тягнути все на собі. Вона додає, що воїн був надзвичайно кмітливим, умів обходити пастки та знаходити найменшу шпарину для успішного виконання завдань.
Руслан Ігнатов народився 24 серпня 1977 року у Вінниці. Закінчивши місцеву школу №32, він опанував спеціальність кухаря-кондитера у Вінницькому професійно-технічному училищі №4, а згодом заочно здобув вищу освіту у Вінницькому торговельно-економічному інституті. Тривалий час працював у ресторані «Іскра», був заступником начальника кондитерського центру гіпермаркету «Метро», а останнім цивільним місцем роботи стало ПрАТ «Інфузія». Як зауважує дружина, Руслан однаково рідними вважав доньку від першого шлюбу і її дитину, дуже любив село й мріяв колись оселитися біля водойми, щоб ходити на риболовлю. Єдиний раз скупа сльоза скотилася з його очей, коли він востаннє прощався з родиною; чоловік запевняв, що повернеться живим.
Церемонія прощання з Русланом Ігнатовим розпочнеться о 9:00 на вул. Учительській, 12, о 10:00 відбудеться чин у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, а об 11:00 — поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сергій Мельник, позивний «Сірий», із перших днів повномасштабної війни прагнув на передову, вистоюючи довгі черги до військкомату, і вже в березні 2022 року став до лав Збройних Сил України. У складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони у званні молодшого сержанта він командував відділенням електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби. Воїн брав участь у захисті Києва, тримав оборону під Чорнобилем, воював у запеклих боях на Лиманському напрямку. Свій останній бій Сергій прийняв 7 серпня 2026 року поблизу селища Райгородок Краматорського району Донецької області. Йому було 44 роки.
Дружина Наталія згадує чоловіка як патріота, який досконало знав історію України, був ладен іти за неї і у вогонь, і у воду. Він не чекав повістки: попри відсутність армійського досвіду, рішення захищати країну було для нього виваженим та свідомим. Сергій народився 3 грудня 1981 року в Жмеринці; невдовзі родина, в якій він зростав зі старшою сестрою, переїхала до Вінниці. Після школи №26 він здобув спеціальність у Вінницькому м’ясо-молочному технікумі та закінчив заочне відділення Київського університету ринкових відносин. Своє трудове життя чоловік пов’язав із торгівлею — останні роки перед вторгненням працював у мережі «Техніка UA», де знайшов не просто колег, а другу велику родину. Рідні запам’ятали його як зразкового сім’янина з загостреним відчуттям справедливості й тонким почуттям гумору, який умів підняти настрій, ніколи не проходив повз знедолених тварин і мріяв, щоб якнайшвидше настав мир, а родина поїхала до рідного українського Криму.
Прощання із Сергієм Мельником розпочнеться о 9:15 на вул. І. Миколайчука, 19, а о 10:20 продовжиться у «Реквієм Холі» на вул. Академіка Янгеля, 4.
Вінницька міська рада висловлює щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
