Сьогодні Вінниця прощається назавжди із оборонцем України Русланом Токаренком
Сьогодні Вінниця схиляє голову у скорботі, проводжаючи в останню путь Захисника України Руслана Токаренка.
Йому було лише 35. Він не мав за плечима військової кар’єри, але з перших днів повномасштабної війни зробив свій вибір — не стояти осторонь, а взяти до рук зброю й боронити рідну землю. У березні 2022 року Руслан мобілізувався до Збройних Сил України.
Свій бойовий шлях із позивним «Токар» він розпочав у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Воював під Бахмутом, Соледаром, Вугледаром та на інших гарячих напрямках. Через два з половиною роки служби отримав важке поранення. Але навіть це не змусило його відступити від обраного шляху.
Після відновлення Руслан повернувся на фронт, продовживши службу вже у 65-й окремій механізованій бригаді. Від солдата він доріс до сержанта та командира відділення, ставши для своїх побратимів надійним воїном і командиром.
Його мужність і відданість були відзначені нагородами «Козацький хрест — За бойові заслуги» та «Хрест 54 ОМБР».
26 серпня 2026 року поблизу Вільнянська на Запоріжжі Руслан прийняв свій останній бій.
Він віддав найдорожче — власне життя — за Україну, її свободу та майбутнє.
Світла пам’ять Захиснику України Руслану Токаренку.
Герою назавжди 35 років.
«Руслан уособлював найкращі риси громадянина та патріота. Він пішов на війну за покликом серця, щоб захистити всіх нас, свою родину, маленького сина. Казав: „Якщо зараз не спинити ворога, то завтра він прийде до наших дверей“, — розповідає дружина полеглого воїна Тетяна. — Своє становлення як бійця чоловік пройшов у 54 ОМБР під командуванням Кирила Вереса і цим досвідом безмежно пишався. На передовій Руслана знали як відважного та професійного воїна, який для порятунку життів побратимів був готовий на все: першим ішов під кулі, евакуйовував поранених, прикриваючи власною спиною…»
Токаренко Руслан Миколайович народився 28 грудня 1990 року в селі Олександрівка Тульчинського району. Його шкільні роки розпочалися у місцевій дев’ятирічці, а після переїзду родини до Шпикова він успішно здобув повну середню освіту. Юнак мав великий потяг до знань, тому опанував кілька спеціальностей: навчався у Вінницькому ПТУ №11, із відзнакою закінчив Крижопільський професійний будівельний ліцей, а також Немирівський фаховий коледж будівництва, економіки та дизайну. Попри будівельний фах, справжнім покликанням Руслана стала дорога. Свій трудовий шлях він розпочав у Вінниці, працюючи у логістичній сфері аптечної мережі «Конекс». Незадовго до повномасштабного російського вторгнення чоловік здійснив заповітну мрію про далекобійні перевезення та придбав власну фуру. Разом із дружиною та маленьким сином він проживав у Вінниці.
«Руслан був найстаршою дитиною у сім’ї, де мав двох братів і двох сестер. Він змалку звик допомагати батькам, розраховувати на власні сили й досягати поставлених цілей, – ділиться дружина Героя. – Чоловік мріяв про завершення війни та майбутнє поповнення в нашій родині, бо просто не уявляв свого життя без дитячого сміху…»
Церемонія прощання з Русланом Токаренком розпочнеться об 11:00 у селищі Шпиків та продовжиться о 13:00 у Вінниці за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»).
Чин поховання воїна відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
