Сьогодні Вінниця прощається назавжди з оборонцем України Максимом Ковальовим
Сьогодні Вінниця схиляє голову у скорботі, прощаючись із мужнім Захисником Максимом Ковальовим. У березні 2022 року він став до лав оборонців України, обравши шлях боротьби за рідну землю.
Старший солдат із позивним «Сід» спочатку служив у 115-й окремій механізованій бригаді, а згодом продовжив бойовий шлях у складі 117-ї окремої механізованої бригади. Був гранатометником та старшим навідником гранатометного відділення, мужньо виконував бойові завдання на сході країни.
20 березня 2025 року життя воїна обірвалося поблизу села Водяне Друге на Донеччині.
Максиму Ковальову назавжди 41.
Вічна пам’ять і шана Герою.
«Життя Максима – це приклад внутрішньої сили та глибокої відповідальності, – каже дружина полеглого воїна Ірина. – Чоловік не гнався за високими посадами – ні на військовій службі, якій віддав найкращі роки своєї молодості, ні в цивільному житті. Він був серед тих, хто з перших днів повномасштабного російського вторгнення став на захист України. Потім була щоденна служба, найважчі напрямки фронту і єдине бажання: вибороти перемогу й живим повернутися до родини та дітей…»
Ковальов Максим Борисович народився у Вінниці 3 травня 1983 року. Тут закінчив середню школу №27 та Вище художнє професійно-технічне училище за спеціальністю «Монтаж сантехнічних систем, зварювальні та художньо-металеві роботи». Майже одразу після проходження строкової служби в армії Максим підписав контракт зі Збройними Силами України, який згодом кілька разів переукладав. При Штабі Повітряних сил він служив до 2017 року, після чого повернувся до цивільного життя. До початку повномасштабного російського вторгнення чоловік працював на ДП «Електричні системи». Разом із дружиною виховував двох синів, яким зараз 8 та 5 років.
«Максим був надзвичайно щирим та добрим. Він цінував життя і щедро дарував своє тепло кожному, хто був поруч. Коли батьки пішли у засвіти, чоловік для своїх сестри та брата став найкращим другом та наставником. А яким Максим був батьком – годі й описати словами… Він усе своє серце віддавав дітям, – ділиться дружина. – За вдачею чоловік був великим мрійником із золотими руками та талантом до винахідництва та конструювання. Йому вистачало одного погляду на пристрій, щоб збагнути, як його вдосконалити. Максим мав безліч світлих планів, яким, на жаль, не судилося здійснитися…»
Церемонія прощання з Максимом Ковальовим розпочнеться об 11:20 живим коридором на вул. Д. Бадіки (поблизу ВХПТУ №5) та о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
