Вінниця прощається з двома полеглими оборонцями — Дмитром Проданом та Олександром Стецюком
19 вересня 2026 року Вінницька громада вшановує пам’ять двох захисників України, які повертаються додому на щиті, — воїна 3-ї окремої штурмової бригади Дмитра Продана та нацгвардійця Олександра Стецюка.
Дмитро Продан був одним із лідерів ультрас вінницької «Ниви» та активним діячем патріотичної організації «Центурія». На захист рідної країни він став від початку повномасштабного вторгнення, боронив незалежність і територіальну цілісність у лавах ССО «Азов» та 3-ї окремої штурмової бригади. Добровольцем вирушив на фронт: коли область охопили важкі бої, разом із побратимами поїхав до Києва й одразу долучився до оборони столиці у лавах ТрО «Азов» Київ. Потім у складі ССО «Азов» Київ боронив Запорізький напрямок і долучився до спроби деблокувати Маріуполь. У 3-й окремій штурмовій бригаді він був учасником Херсонського контрнаступу, а також виконував бойові завдання на напрямках — Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському. За військові звитяги отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня, який йому вручив Президент України. За роки повномасштабної війни Дмитро виріс із солдата-штурмовика до бойового офіцера, командував взводом і не раз разом зі своїм особовим складом виходив на позиції, а до кожного бійця ставився справедливо. Свій останній бій Дмитро прийняв 13 серпня 2026 року на Лиманщині: життя воїна обірвалося, коли йому було 27 років.
«Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь».
Рідні воїна розповідають, що все, за що він брався, робив віддано й до кінця — це стосувалося і спорту, і дружби, і захисту своєї країни. Близькі згадують його як неймовірно добру, чуйну та світлу людину з гарним почуттям гумору, яка постійно усміхалася і була на позитиві. Дмитро любив життя та проживав його яскраво.
Майбутній воїн Дмитро Володимирович Продан з’явився на світ 25 травня 1999 року у Вінниці, навчався в школі № 6, а згодом вступив до вишу. В юності захоплювався єдиноборствами, був кандидатом у майстри спорту з фрі-файту, любив футбол і палко вболівав за вінницький клуб «Нива». Його любили рідні та друзі, цінували побратими. У воїна залишилися дружина й мати.
Тіло захисника повезуть о 9:15 від ритуальної агенції «Реквієм» (вул. Батозька, 12) до Браїлівського монастиря, де об 11:00 відслужать заупокійну молитву. Попрощатися з Дмитром запрошують о 13:30 на стадіоні футбольної команди «Нива» (вул. Зулінського, 29-А у Вінниці). О 15:00 воїна поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Стецюк був розвідником, який до останнього виконував свій військовий обов’язок. До лав оборонців він став у грудні 2025 року та проходив службу у 14-й бригаді «Червона Калина» зі складу 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Воював на Покровському напрямку, був розвідником взводу спеціального призначення. Життя розвідника обірвалося 18 червня 2026 року на Донеччині: загинув він поблизу селища Шевченко Покровського району, виконуючи бойове завдання. На той момент воїну було 37 років.
Мати загиблого розповіла: «На жаль, він багато чого не встиг у своєму житті. Він був дуже добрим та любив тварин». Вдома на господаря досі чекає його вірний друг — вівчарка Альфа.
9 серпня 1988 року у Вінниці народився Олександр Дмитрович Стецюк. Дитинство минуло в селі Дашківці Вінницького району, яке він дуже любив: хлопець допомагав родині по господарству, мав багато друзів і змалку любив тварин. Після міської школи №29 навчався у Вінницькому будівельному технікумі, а далі вчився у Київському національному університеті будівництва та архітектури. Приблизно 10 років працював на «Вінницяоблводоканалі». Згодом жив і працював у різних країнах — Болгарії, Туреччині, Польщі, Чехії, — проте серце тягнуло його додому. Повернувшись, Олександр став на захист рідної землі.
Прощання з воїном відбудеться о 13:00 у Свято-Преображенському кафедральному соборі. О 13:50-14:00 траурний кортеж рушить вул. Соборною до вул. Київської й проїде повз школу №29, рідну для Олександра: біля неї попрощатися з воїном зможуть його однокласники, а також колеги з «Вінницяоблводоканалу». Містян просять утворити живий коридор уздовж маршруту. Поховають захисника о 15:00 у селі Дашківці Вінницького району.
Рідним і близьким — щирі співчуття. Полеглим Захисникам України — вічна шана й пам’ять.
