Стела біля Вінницького технічного ліцею увічнила імена десятьох випускників, які віддали життя за Україну
Біля будівлі Вінницького технічного ліцею встановили стелу пам'яті, на якій викарбувані імена десятьох колишніх учнів закладу, які загинули, боронячи Україну. Серед увічнених — дев'ять чоловіків і одна жінка. Меморіал відкрили 9 жовтня, у другі роковини смерті випускника Романа Чарного.
Як повідомила директорка ліцею Ольга Козяр, поява стели стала значущою подією для всієї шкільної спільноти. За її словами, у різні роки ці люди навчалися тут, мріяли, дружили й будували плани, але згодом зробили вибір на користь захисту країни і віддали найцінніше — власне життя.
Імена на стелі належать Сергію Вишневському, Миколі Рачку, Олександру Фігурному, Сергію Монтрезору, Андрію Загнибедюку, Роману Чарному, Єгору Басюку, Сергію Тарасюку, Тарасу Галкіну та Людмилі Плюті.
Сергій Вишневський захоплювався літературною творчістю — писав вірші й прозу, а працював у галузі інформаційних технологій. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він добровільно долучився до лав захисників. Життя чоловіка обірвалося під Сєвєродонецьком, йому було 24 роки.
Микола Рачок працював журналістом, у вільний час захоплювався книжками, автомобілями та мандрівками. Він мріяв про власну книгарню-кав'ярню, і після його загибелі близькі втілили цей задум — у Вінниці відкрилася книгарня «Герої».
Олександр Фігурний був спортсменом-аматором: бігав марафони, підкорював гірські вершини, брав участь у велоперегонах і сплавах. Професійно займався ІТ-сферою, а з початком великої війни приєднався до добровольців. На фронті він керував дронами. Загинув Олександр на Запорізькому напрямку.
Сергій Монтрезор закінчив ліцей із відзнакою та здобув фах інженера. Ще у 2015 році він брав участь в АТО, а після 24 лютого 2022 року знову повернувся до лав оборонців. Він поліг у бою на Запоріжжі.
Андрій Загнибедюк мав освіту інженера-машинобудівника, працював на промислових підприємствах, а згодом займався маркетингом і торгівлею. У липні 2024 року він обійняв посаду стрільця-санітара, а вже у вересні загинув на Донеччині.
Роман Чарний із юних років грав на гітарі, ще під час навчання в університеті разом із друзями створив музичний гурт і писав для нього композиції. У 2014 році він став добровольцем і захищав Маріуполь. Згодом воював на Київщині, Донеччині та Луганщині. Роман загинув у віці 35 років.
Єгор Басюк із відзнакою закінчив університет на Кіпрі, але повернувся до України, щоб стати на її захист. Він самостійно опановував топографію та керування дронами, а спорядження купував за власні кошти. Служив Єгор у спецпідрозділі СБУ. Він помер після тяжкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання. На момент загибелі йому було 22 роки.
Сергій Тарасюк працював на спортивному телебаченні, вирізнявся чудовим почуттям гумору та пристрастю до футболу. Він колекціонував футбольні шарфи, які друзі привозили йому з різних країн світу. У війську служив у підрозділі ударних безпілотників. Загинув на Запорізькому напрямку.
Тарас Галкін рятував поранених бійців. Керуючи реанімобілем, він вивозив військових із-під обстрілів і врятував десятки життів. Тараса не стало навесні 2025 року.
Людмила Плюта присвятила себе військовій службі ще у 2016 році та була учасницею Операції об'єднаних сил. На початку 2026 року вона стала мамою довгоочікуваної донечки, але за два місяці її життя обірвала важка хвороба.
Ольга Козяр наголосила, що для ліцею важливо зберігати пам'ять про цих випускників і розповідати про них нинішнім учням. «Сьогодні ми згадуємо десятьох наших випускників. У кожного була своя історія, свій шлях, свої досягнення. Вони навчалися тут у різні роки, мріяли, дружили, будували плани. Та настав день, коли вони зробили вибір заради України і віддали найцінніше — своє життя. Саме тому для нас важливо берегти їхні імена, розповідати про цих людей. Щоб діти розуміли, ким вони були, як жили, який вибір зробили. Ми хочемо, щоб ця стела стала місцем, біля якого можна зупинитися, згадати й дізнатися більше про наших випускників», — сказала директорка.
Для рідних полеглих випускників відкриття стели стало особливо зворушливою подією. Військовий Юрій Басюк, батько Єгора, який загинув у 22 роки, розповів, що син дуже відповідально готувався до служби. У родині зберігають шкільний твір Єгора під назвою «На що я точно скажу ні», написаний у грудні 2020 року. Нині цей текст представлений і в музеї пам'яті спецпідрозділу «Альфа».
«Дуже важливо, щоб діти знали своїх Героїв поіменно. Знали не лише їхні імена, а й історії життя, розповідали про них, передавали цю пам'ять іншим. Діти мають знати, хто з Героїв навчався тут і віддав своє життя за Україну. Адже це ціна нашої свободи, нашого існування як українців, як нації», — наголосив Юрій Басюк.
Відтепер стела біля Технічного ліцею щодня нагадуватиме учням і вчителям про десятьох випускників, які колись ходили цими коридорами та любили музику, книжки, спорт, свою роботу й рідних. Їхні імена назавжди залишаться в історії закладу.
