Позивний «RAL»: Вінниця схиляє голову перед Олександром Хвостицьким
Олександр Васильович Хвостицький, відомий на фронті під позивним «RAL», загинув 14 грудня 2024 року в бою поблизу села Іванівка Краматорського району Донецької області. Воїну назавжди залишилося 42 роки. 7 жовтня вінницька громада збирається віддати останню шану захисникові.
Народився Олександр 9 квітня 1982 року у Вінниці. Після здобуття базової загальної освіти у середній школі №32 він закінчив професійно-технічне училище №1 за спеціальністю «механік». Працював монтажником на фірмі з виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій. У щасливому шлюбі з дружиною Іриною виховував двох доньок, яким зараз 20 та 14 років.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Олександр став на захист Батьківщини вже першого дня. Він виконував бойові завдання на посаді водія евакуаційної машини у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Рятував побратимів у найгарячіших точках цієї війни – від Херсона та Харкова до Бахмута, Ізюма та Торецька.
За відвагу на передовій Олександр Хвостицький неодноразово отримував відзнаки командування бойового підрозділу. Серед його нагород – медаль Командувача Сил територіальної оборони «За вірну службу» III ступеня, а також медаль Київського міського голови «Честь. Слава. Держава».
Дружина полеглого воїна Ірина розповідає, що заради доставки боєприпасів та евакуації поранених її чоловік був ладен на все. «На передовій Олександра знали як водія від Бога. Казали, що такої майстерності, помноженої на відвагу, ніколи раніше не бачили. Щоб витягти поранених з-під обстрілу, він не зупинявся ні перед чим: розбирав стіни, прикривав собою і знову йшов у саме пекло… На його рахунку сотні врятованих життів, – згадує Ірина. – Здавалося, за неймовірну сміливість кулі його оминали, дозволяючи щоразу повертатися з бою майже неушкодженим. На жаль, під час останнього виїзду удача залишила Олександра…»
За словами дружини, Олександр усе своє життя був щирим патріотом рідної землі – справжнім і відданим. «Його головною мрією була вільна і сильна Україна, де діти ростимуть у безпеці, зможуть реалізовувати себе та вільно мандрувати краєм, — розповідає Ірина. – 24 лютого 2022 року, прокинувшись о 6-й ранку, я побачила Олександра одягненим, а поруч стояв зібраний рюкзак. Помітивши мій розгублений погляд, чоловік лише тихо сказав: “Війна почалася. Я маю йти. Це мій обов’язок”…»
Церемонія прощання з Олександром Хвостицьким розпочнеться о 9:15 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»). Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вінницька громада висловлює співчуття рідним і близьким загиблого. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
