Якою буде модернізація системи водопостачання в місті
Вінниця у партнерстві з містом Цюрих розпочала роботу над створенням Водної стратегії громади. Документ має закласти цілісну модель управління водними ресурсами, охоплюючи як природні об’єкти — малі річки та прибережні зони, так і розвиток інфраструктури водопостачання та водовідведення.
Серед пріоритетів — оновлення магістральних водогонів, реконструкція станції очищення води та Сабарівських очисних споруд. Зокрема, останні розглядаються як потенційний об’єкт для впровадження інноваційного рішення — дооснащення тепловими насосами.
За словами міського голови Сергія Моргунова, для Вінниці питання води — це питання довгострокової безпеки громади, тому місто вже сьогодні має планувати рішення, які працюватимуть десятиліттями.
Одним із ключових завдань майбутнього документа є збереження Південного Бугу як основного джерела прісної води для громади.
Водночас виклики, пов’язані з річкою, не є новими. Ще наприкінці 1990-х років у воді з Південного Бугу було зафіксовано перевищення вмісту фітопланктону, яке відповідало 4-му (найвищому) класу забруднення за чинними нормативами. При цьому станція очистки води, збудована наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років, проєктувалась для води 2-го класу забруднення, тобто такої, що потребує лише незначної очистки. За цей час змінилася і сама Вінниця. Якщо пів століття тому це було місто з населенням близько 200 тисяч людей, то сьогодні чисельність громади перевищує 400 тисяч.
У підсумку нових рішень потребує практично вся система водопостачання та водовідведення громади — від стану води в річці і магістральних труб до Сабарівських очисних споруд. Орієнтовна вартість таких робіт може становити сотні мільйонів євро, тому місто активно шукає можливості залучення міжнародної донорської підтримки.
Ще у 2019 році на замовлення КП «Вінницяоблводоканал» у межах проєкту Світового банку було розроблено ескізний проєкт реконструкції водоочисної станції. Проте спочатку пандемія коронавірусу, а згодом і повномасштабне вторгнення відтермінували реалізацію цих планів.
Чому цей проєкт потребує актуалізації, які кроки місто планує зробити для модернізації системи водоочищення, чи реально повністю перейти на свердловини, яку роль відіграють малі річки у водному балансі громади та як саме має працювати майбутня Водна стратегія — про це ми поговорили із заступником Вінницького міського голови Романом Фурманом.
Роман Сергійович, давайте розпочнемо з Південного Бугу, чому річка настільки важлива?
По-перше, саме від стану води в річці Південний Буг напряму залежить якість питної води в кранах вінничан. По-друге, через вплив кліматичних та інших факторів ми ризикуємо опинитися в ситуації, коли матимемо не просто воду в річці неналежної якості, а й зменшення її кількості. Тому наше головне завдання — зберегти річку для нащадків.
Але оскільки Буг бере початок у Хмельницькій області і протікає територією п’яти областей, тут потрібно синхронізувати участь усіх інстанцій: як на національному рівні (наприклад, у частині повноважень Екологічної інспекції), так і на рівні органів місцевого самоврядування не лише Вінницької міської територіальної громади, а й інших громад.
Що впливає на якість води у річці та наскільки ще вистачить її ресурсу, якщо нічого не змінювати?
Сьогодні важко прогнозувати майбутнє. Але крім забруднення річки внаслідок впливу промисловості та сільського господарства, потрібно враховувати також вагомий чинник зміни клімату. І це є викликом не лише для Вінниці та області, а й для усього світу. З урахуванням прискорення темпів глобального потепління ми маємо вже сьогодні напрацьовувати певні механізми, аби адаптуватися до майбутніх змін.
Будемо, як у Європі, збирати дощову воду?
Це може бути одним із кроків. У Європі справді вже існують практики, які завдяки спеціальним системам збору та очищення дозволяють використовувати дощову воду. Загалом досвід європейських країн є досить великим, тому ми і орієнтуємося на відповідну співпрацю.
Поясніть, чому не можна перевести Вінницю на свердловини?
Ми маємо два дослідження на цю тему. Зокрема й нещодавнє, яке проводили позаминулого року. Обидва дослідження показали: на території Вінниці відсутній такий обсяг підземних вод, який міг би забезпечити потреби всього міста. Цієї води просто недостатньо.
Тобто Південний Буг — основне джерело прісної води для Вінниці, і ми з цим нічого не можемо вдіяти?
Якщо говорити максимально предметно, то сьогодні основним джерелом водопостачання для міста залишається Південний Буг. Наявні підземні джерела можуть виконувати радше допоміжну роль, однак їхніх ресурсів недостатньо, щоб повністю покрити потреби всього міста в питній воді.
Але хоча б у відносно незначних кількостях підземна вода в громаді все ж є?
Є, але цих обсягів достатньо лише для забезпечення водопостачання мешканців певних локальних територій. Наприклад, за рахунок артезіанських свердловин у нас подається вода мешканцям населених пунктів у Вінницько-Хутірському та Стадницькому округах. Звісно, порівняно з річковою якість цієї води інша.
Невдовзі на водопостачання за рахунок свердловин також має перейти Десна?
Так, Десну плануємо підключити до нової мережі водопостачання навесні. Для цього населеного пункту це справді важливий крок, адже люди там потерпають від частих аварій. Наявна сьогодні централізована мережа перебуває на балансі місцевого підприємства і потребує значних капіталовкладень.
Чи є підземні джерела безпосередньо на території міста?*
Практично одночасно з облаштуванням свердловин у Десні ми пробурили дві розвідувальні артезіанські свердловини у Вінниці — на території житлової забудови на Вишенці. Щодо однієї з них, то спільно з мешканцями прилеглих багатоповерхівок ми зійшлися на облаштуванні там бюветів. Від повного переходу на воду зі свердловини люди відмовилися. В іншому випадку мешканці не схвалили навіть варіант із бюветом, зазначивши, що їх влаштовує та вода, яка є зараз у крані.
Що тепер буде з цією свердловиною на Вишенці?
Опрацьовуємо можливість підключення до неї того чи іншого закладу соціальної сфери.
В умовах війни дуже важливо диверсифікувати джерела водопостачання — це питання безпеки. На сьогодні альтернативне водозабезпечення уже мають кілька закладів охорони здоров’я громади.
Можливо, для людей вибір — переходити чи ні на артезіанську воду — це передусім питання тарифу?
Можливо. Але ми всі маємо усвідомлювати, що чинний тариф облводоканалу вже давно економічно необґрунтований і рано чи пізно буде переглянутий. Нинішня ситуація призводить лише до того, що підприємство не може планувати розвиток та модернізацію водного господарства, а лише вирішувати питання пов’язані із ліквідацією аварій на мережах. Відтак місто, хоча це і не наша комунальна власність, вимушене періодично підтримувати облводоканал, в частині оплати за енергопостачання.
Варто також розуміти, що КП «Вінницяоблводоканал» є підприємством у власності Вінницької обласної ради. Водночас місто не може залишатися осторонь цих процесів, адже мова йде про водозабезпечення жителів обласного центру. Саме тому Вінницька міська рада періодично підтримує підприємство, зокрема в частині оплати за енергопостачання. Ми розуміємо, що це питання насамперед стосується якості життя вінничан, тому й приділяємо йому стільки уваги.
Яка ситуація в Європі? Там водоканали також дотаційні?
У європейських країнах, зокрема в містах-партнерах, з якими ми співпрацюємо, ситуація значно краща. Там водопостачальні підприємства щороку планово замінюють певний відсоток інженерних мереж за рахунок власних обігових коштів, тобто коштом тарифу. Це десятки кілометрів водогонів та каналізації. Тобто тариф там передбачає інвестиційну складову на розвиток, дозволяючи забезпечувати належну якість води.
Водночас в Україні тарифи на водопостачання востаннє переглядали у 2021 році, оскільки діє мораторій на їх підвищення для населення. Сьогодні навіть важко сказати, який тариф є економічно обґрунтованим. Наразі водоканал якраз проводить розрахунки, щоб зрозуміти, яким має бути тариф, аби у підприємства залишався ресурс для розвитку.
Змінювати тариф логічніше одночасно з модернізацією мереж чи раніше?
Думаю, ці процеси мають відбуватися паралельно. Реконструкція дозволить покращити якість водопостачання та зменшити втрати води через пориви. Адже, наприклад, без оновлення водогонів ми й далі втрачатимемо воду, навіть якщо покращимо її якість на виході. З іншого боку, якщо ми запустимо проєкти з енергоефективності, то зможемо сповільнити зростання тарифу в майбутньому завдяки енергонезалежності об’єктів. Ми вже маємо приблизне розуміння, як це втілити, і зараз проводимо роботу, щодо пошуку потенційних партнерів для реалізації цих планів.
Який сьогодні відсоток зношеності мереж водопостачання?
Понад 60%. Скажу більше: через зношеність мереж та аварійні витоки втрачається до 40% води, що виробляється підприємством. Основні водогони протяжністю близько 30 км та діаметром від 500 та 1200 мм, які забезпечують подачу води в домівки вінничан, нині мають значний ступінь зношеності.
Тобто потрібні масштабні реконструкції мереж і не тільки?
Так, і ця робота поступово проводиться. Наприклад, торік на прохання водоканалу міська рада профінансувала придбання трьох засувок великих діаметрів. Вони дозволяють у разі аварії не зливати воду з усього водогону, а діяти локально, завдяки чому значно пришвидшуються відновлювальні роботи.
Також минулого року на замовлення департаменту міського господарства замінили понад 4 кілометри мереж. Звісно, цього мало. На сьогодні ми маємо розроблену проєктно-кошторисну документацію на реконструкцію трьох основних водогонів. Але це потребує значних коштів. Тим паче в умовах війни місто залишається відданим затвердженим пріоритетам: оборона та безпека, стійкість і турбота.
Так само великим викликом для громади є реконструкція насосних станцій — як водопровідних, так і каналізаційних, які під час будівництва розраховувалися на значно менші обсяги споживання. Як приклад — водопровідна станція, що подає воду на Старе місто. На сьогодні вона майже вичерпала свої потужності. Іншими словами – ми не можемо підключати до неї нових споживачів, наприклад в приватному секторі, де міліють криниці, тому що її потужності просто не розраховані на таку кількість споживачів. З іншого боку, станція також вимагає реконструкції в частині покращення її енергоефективності.
Минулого року Вінниця підписала Меморандум про співпрацю у водній сфері з Цюрихом. Що саме він передбачає?
Згідно з укладеним Меморандумом, місто Цюрих підтвердило готовність допомагати нам у сфері водопостачання. Це довгострокова співпраця, термін дії документа становить чотири роки.
На сьогодні в межах так званих «швидких проєктів» ми вже отримали від Цюриха ТОС-аналізатор, який дозволяє визначати якісні показники стану річкової води на водозаборі, та зварювальний апарат для ремонту мереж. Це значно пришвидшує та полегшує роботу працівників водоканалу.
Другий напрямок – це більш довгострокова співпраця. Це розроблення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на реконструкцію водоочисної станції. Цей проєкт також включає реконструкцію водозабору та насосної станції, яка забезпечує подачу на місто очищеної води.
Надзвичайно важливо, що вході розробки ТЕО протягом року підбиратиметься та тестуватиметься технологія очистки, яка буде максимально ефективною в умовах нашої річки і того як вода в ній змінюється в різні пори року.
Сучасна технологія очищення та реконструкція станції дозволять змінити якість води у кранах містян? Скільки часу триватиме розробка ТЕО?
Безумовно, ці кроки дозволять змінити якість води на краще. Наприклад, у Європі вже давно замість газоподібного хлору воду очищують за допомогою сучасних технологій без використання додаткових реагентів.
Щодо термінів, то попередньо ми плануємо два роки на розробку ТЕО, з яких один рік — це безпосередньо практичне випробування різних технологій очищення питної води.
Цюрих також допомагає Вінниці з водною стратегією. На якому етапі цей процес зараз?
Розробка водної стратегії (Стратегії поводження з водними ресурсами громади) — це ще один пріоритетний проєкт у межах співпраці з Цюрихом. Він має систематизувати всю роботу, яку ми вже проводимо та плануємо в цьому напрямі.
Ми вже провели кілька зустрічей з обраними консультантами-гідрологами, які допомагатимуть готувати технічне завдання (ТЗ) для написання стратегії. Повторюся: головним завданням і ТЗ, і самої стратегії є збереження Південного Бугу як основного джерела водопостачання міста.
Яким буде наступний крок у роботі над Водною стратегією і коли ми зможемо її отримати?
Наразі технічне завдання вже підготовлене і перебуває на етапі узгодження спільно з Цюрихом. Після затвердження буде оголошено конкурс із відбору експертів безпосередньо для розроблення стратегії. Після визначення переможця, разом з Цюрихом буде розроблено відповідних план робіт з визначенням кінцевого терміну.
Ви також згадували про необхідність реконструкції очисних споруд каналізації. Яким є бачення щодо них сьогодні?
Реконструкція мереж водовідведення та очисних споруд — ще один надважливий компонент майбутньої Водної стратегії. Вони в місті єдині й, так само як і водоочисна станція, були побудовані у 60–70-х роках минулого століття та відтоді не проходили масштабної модернізації.
Сьогодні, як і в більшості міст країни, стічні води у Вінниці очищаються за класичною технологією. У Європі в цьому питанні пішли значно далі. Це досить важливо, адже від якості очистки залежить, те, яка ж саме вода потрапляє в вигляді скиду в річки. Це питання не лише екології, а й впровадження рішень, які завдяки модернізації дозволяють отримувати додаткові вигоди, зокрема і в частині енергетичної стійкості.
Чи є вже практичні рішення щодо майбутньої реконструкції очисних споруд?
Минулого року завдяки співпраці зі Швецією через Шведфонд ми отримали техніко-економічне обґрунтування майбутньої реконструкції. Тобто ми вже маємо бачення, як рухатися в цьому напрямі, і зараз перебуваємо в пошуку необхідних фінансових ресурсів.
Проєкт, створений за підтримки Шведфонду, є досить перспективним не лише з погляду класичного очищення стічних вод, а й у контексті відновлюваних джерел енергії та теплового компонента. Зокрема, ми зможемо використовувати цей ресурс для подачі теплової енергії.
Тобто завдяки енергії стічних вод плануєте забезпечувати теплопостачання частини будинків?
Це один із компонентів. Загалом проєкт включає чотири складові — етапи впровадження ефективних технологічних рішень.
Перший і основний етап — реконструкція очисних споруд каналізації. У планах — їх повна модернізація з урахуванням сучасних світових технологій, які вже відображені в техніко-економічному обґрунтуванні, підготовленому за підтримки Шведфонду.
Другим компонентом є будівництво біогазової та встановлення когенераційної установок. Біогаз, отриманий у результаті певних хімічних процесів, буде спалюватися для генерації електроенергії. Цю електроенергію плануємо направляти для роботи самих очисних споруд. А надлишок теплової енергії, що виробляється когенераційною установкою, спрямовуватиметься в мережу до однієї з міських котелень. Тобто ми говоримо про використання додаткового ресурсу для обігріву будинків та соціальних об’єктів.
Третій компонент — будівництво теплових насосів, які завдяки температурі очищеної води також генеруватимуть теплову енергію. Цей проєкт поєднує дві складові: екологічну (в річку скидатиметься охолоджена вода, що відповідатиме європейським нормативам) та енергоефективну (надлишок тепла так само передаватиметься на котельню міста).
Це будуть різні котельні?
Ні, це буде одна котельня. Важливо, що згідно з техніко-економічним обґрунтуванням, завдяки такому підходу та нинішнім обсягам стічних вод, у міжопалювальний період ця котельня взагалі зможе працювати без спалювання природного газу. При цьому вона забезпечуватиме гарячою водою частину шкіл, дитсадків та житлового сектору.
Чи може зменшення споживання газу цією котельнею (завдяки тепловим насосам та біогазовим установкам) стримати потенційне зростання тарифів на тепло та гарячу воду в майбутньому?
Можливо. Це допоможе зменшити витрати теплопостачального підприємства, які є складовою тарифу. Проте наразі в Україні діє мораторій на підвищення тарифів для населення.
Що передбачає четвертий етап реконструкції очисних споруд?
Четвертий компонент — це будівництво сонячної електростанції (СЕС) потужністю 1,4 МВт.
Цей компонент є найдешевшим з усіх чотирьох. Крім того, розпочинати встановлення СЕС логічно вже після завершення певних етапів реконструкції. Тому наразі ми зосередили роботу над іншими складовими проєкту.
Фактично обсягу електроенергії, виробленої на очисних спорудах завдяки СЕС та біогазу, буде достатньо, щоб зробити об’єкт енергонезалежним. Отже, реалізація цих заходів дозволить значно посилити стійкість громади — не лише в роботі самих очисних споруд, а й у забезпеченні теплом та електрикою об’єктів критичної інфраструктури.
Чи є вже потенційні партнери, які готові допомогти Вінниці реалізувати проєкт із реконструкції очисних споруд? Про які обсяги капіталовкладень йдеться?
Загальна вартість усіх чотирьох складових проєкту, відповідно до ТЕО, становить понад 76 мільйонів євро. Зрозуміло, що сьогодні не лише нам одним важко знайти одного партнера, який погодиться на такий масштабний проєкт. Тому ми окремо працюємо над кожною складовою майбутньої реконструкції. На сьогодні вже маємо кількох потенційних партнерів, які попередньо підтвердили готовність підтримати Вінницьку міську територіальну громаду.
Наприклад, щодо встановлення теплових насосів і прокладання мережі до однієї з котелень міста, маємо попередню згоду від NEFCO реалізувати його на умовах співфінансування із залученням грантових та кредитних котштів від цієї організації.
Наступні два важливі компоненти — це власне реконструкція очисних споруд і встановлення біогазової установки з когенераційним обладнанням. Щодо цих питань маємо попередню домовленість про потенційну співпрацю з одним із данських фондів. Реалізацію плануємо на умовах співфінансування із залученням грантових та кредитних коштів.
Що із запланованого по реконструкції очисних виглядає таким, що його можна реалізувати першочергово?
Маємо певні оптимістичні сподівання, що вже навесні-влітку зможемо вийти на конкретні домовленості з NEFCO щодо встановлення теплових насосів. Щодо данського фонду — вони наразі проводять внутрішні погодження, але маємо надію, що до кінця року також матимемо розуміння щодо подальшого руху. Ми поки не говоримо про безпосередній початок будівництва, але точно маємо наблизитися до зрозумілих практичних процесів.
Джерело – новини ВМР
