Борис Палатнік про архітектурну спадщину єврейської Вінниці: інтерв’ю
У Вінниці готують до друку двомовний ілюстрований альбом «Архітектурна спадщина єврейської Вінниці». Видання українською та англійською мовами присвячене історії єврейської громади та її ролі у формуванні архітектурного обличчя міста наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Автори зібрали у книзі матеріали про знакові архітектурні об’єкти та характерну міську забудову того часу. Видання складається з трьох тематичних блоків — «Архітектура середмістя», «Єрусалимка» і «Єврейська Вінниця в творах митців». Фотографії минулого й сьогодення поєднані з графікою та живописом українських і зарубіжних митців.
Про ідею створення такого видання, пошук архівних матеріалів і чому «архітектура – це не лише камінь і цегла», в інтерв’ю для туристичного сайту Vinnytsia.city розповів упорядник видання Борис Палатнік – один із шести переможців цьогорічного конкурсу на підтримку книговидання про Вінницю.
– Про що ваша книжка?
На перший погляд може здатися, що це книга про старі будинки. Насправді – ні. Насамперед це дослідження про людей, які створювали Вінницю.
На межі XIX-XX століть майже половину населення міста становила єврейська громада. Саме її представники будували готелі, прибуткові будинки, лікарні, магазини й синагоги, активно вкладаючи капітал у міську інфраструктуру. Сьогодні ми щодня проходимо повз ці споруди, але часто навіть не замислюємося, хто саме стояв за їхнім зведенням і які долі вони приховують.
Ця книга допомагає побачити знайомі вулиці по-новому. У ній поєднані архівні документи, живопис, графіка, а також історичні та сучасні світлини. Але найголовніше – видання повертає з небуття постаті, завдяки яким сформувався унікальний простір нашого міста. Це розповідь про історію, яку можна буквально прочитати на вінницьких фасадах.
– Що саме стало головним імпульсом для створення цієї книги і скільки часу тривала робота над збором матеріалів?
Головним поштовхом стало бажання зруйнувати стереотип. Мені не подобається, що «єврейську тему» Вінниці часто замикають лише в тісних кордонах Єрусалимки. Адже ошатне, шляхетне обличчя історичного центру – нинішнього середмістя – це безпосередній результат праці, фінансових зусиль та сміливих мрій єврейських підприємців, лікарів, меценатів і громадських діячів. Борух Львович, Цаль Вайнштейн, Берш Лехтман, брати Гельблу, Хаїм Зіскінд і Мойсей Неєр… Мені хотілося віддати їм належне й показати масштаб їхнього впливу.
Водночас і сама Єрусалимка не залишилася поза увагою: у виданні зібрано унікальні старовинні фотографії та сучасні знімки того, що залишилось від цього легендарного кварталу.
Щодо термінів, то безпосередній збір матеріалів тривав більше ніж півроку. Потім ще стільки ж часу пішло на доопрацювання знахідок, консультації з експертами і розробку візуальної концепції книги. Тож загалом від ідеї до фіналу минув рік праці.
– Чи є у книзі об’єкт чи будинок, історія якого вас особисто вразила найбільше під час дослідження?
Під час роботи над книгою я часто відчував жаль через те, що деякі будинки внаслідок об’єктивних чи суб’єктивних обставин назавжди зникли з мапи міста, а інші – перебудовані настільки, що повністю втратили свій первісний вигляд.
Разючий приклад такої долі – синагога Лівшиця. Наприкінці 1920-х років, під час радянської боротьби з релігією, її закрили та капітально перебудували під робітничий клуб, спотворивши автентичну архітектуру. Дивовижно, але пройшовши крізь десятиліття забуття та зміни епох, сьогодні ця будівля знову повернула свій статус і діє як синагога. Це історія про те, як архітектура та людська пам’ять здатні відроджуватися попри все.
– Що найголовніше має відкрити для себе читач, перегортаючи сторінки цього видання?
Мені хотілося б, щоб після цієї книги людина вже не могла дивитися на Вінницю так, як раніше.
Ми звикли сприймати старовинні споруди просто як гарні декорації нашого повсякдення. Насправді ж кожна з них – це чиясь смілива мрія, наполеглива праця та унікальна доля. Архітектура – це не лише камінь і цегла. Це насамперед пам’ять про людей, які розбудовували наше місто і щиро вірили в його майбутнє.
І ще одне важливе відкриття: єврейська спадщина – це не окремий, ізольований розділ вінницької історії. Це один із її фундаментальних каменів. Без розуміння внеску єврейської громади неможливо осягнути, чому наше місто має саме такий архітектурний код і такий неповторний характер.
Якщо після прочитання книги людина бодай раз зупиниться біля знайомого фасаду і замислиться: «Хто збудував цей дім? Хто тут жив? Які таємниці він зберігає?» – значить, книга виконала своє головне завдання. Саме заради цього імпульсу вона й створювалася.
Видання «Архітектурна спадщина єврейської Вінниці» вийде накладом у 500 примірників в друкарні-видавництві «Твори» і буде презентоване на книжковому фестивалі «VinBookFest».
Джерело – новини ВМР
