Позивні «Маріо» і «Боцман»: Вінниця прощається з Романом Любченком та Олександром Дудником
Вінниця 28 вересня віддає останню шану двом полеглим Захисникам — Роману Любченку та Олександру Дуднику. Обох поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Від осені 2024 року Роман Любченко, позивний «Маріо», боронив незалежність і територіальну цілісність України. Служив він у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду помічника гранатометника, тож бойові завдання виконував на Курському напрямку.
Після важкого бою 24 лютого 2025 року воїн тривалий час вважався зниклим безвісти. Згодом найгірші підозри підтвердилися: життя Захисника обірвалося, коли йому виповнилося 45 років.
Прийшов на світ Роман Анатолійович Любченко у Вінниці 7 вересня 1979 року. Середню освіту здобував у школі №13, а фах телефоніста опанував у Вищому професійному училищі №4. Плани на майбутнє змінила строкова служба в армії, тож Роман обрав зовсім інший шлях. Своє життя він пов’язав із будівництвом і став майстром внутрішнього оздоблення помешкань.
Власної сім’ї Роман не створив, тож усю ніжність, любов і турботу віддавав родині старшого брата. Для єдиної племінниці він був найулюбленішим дядьком.
«У питаннях особистого життя Роман виявляв особливу вибагливість, уникаючи швидкоплинних і беззмістовних стосунків. Він свідомо та терпляче шукав свій ідеал – єдине і неповторне кохання, як це було у наших батьків, – ділиться спогадами брат полеглого воїна Олег. – Водночас Роман випромінював щирість, душевне світло та неймовірну доброзичливість. Спілкування з ним завжди дарувало радість, а його відкрите серце було надійним прихистком для рідних і друзів. Поза роботою він обожнював рибалити та дуже любив тварин. Роман мріяв після війни виростити цуценя джек-рассел-тер’єра. Проте головним і найпалкішим його прагненням, заради якого він віддав усе, було вільне й мирне небо над Україною».
Попрощатися з Романом Любченком можна буде 28 вересня: о 9:20 — на вул. Соняшникова, 5, а о 10:00 — у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Об 11:00 воїна поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Дудник, позивний «Боцман», долучився до оборони в перші ж дні повномасштабного вторгнення росії. Службу починав солдатом у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, а згодом обрав службу в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
Там він отримав звання молодшого лейтенанта й очолив групу безпілотних систем. Пліч-о-пліч із побратимами Олександр пройшов найтяжчі бої на Харківському та Донецькому напрямках.
Останній бій Захисник прийняв 21 вересня — біля села Березівка, що в Куп’янському районі. Воїну було 42 роки.
Серед відзнак, якими нагороджено Олександра Дудника, — «Знак пошани» та «Хрест Сил територіальної оборони» від Міністра оборони. Також воїн мав Хрест «Честь і слава» і нагрудний знак 115-ї ОМБр «Народжені вогнем».
«З перших днів повномасштабного російського вторгнення Саша добровольцем став на захист України, бо відчував: це його обов’язок, – розповідає дружина полеглого Героя Олена. – Чоловік вірив, що в нашій країні пануватиме мир. Він не любив хизуватися досягненнями. Найкращою відзнакою для нього були відвойовані території та збережені життя. Попри фронтові випробування, Олександр залишався Людиною з великої літери, був командиром, якому безмежно довіряли. Побратими знали: Боцман – це опора та надійне плече».
Прийшов на світ Олександр Ілліч Дудник 27 червня 1984 року в селі Пеньківка на Літинщині. Зростав у багатодітній родині — мав двох старших братів і молодшу сестру. Після строкової служби в армії він присвятив життя правоохоронній справі. За словами дружини, саме ця служба загартувала його характер і прагнення змінювати світ на краще.
Із родиною Олександр жив у Вінниці, де разом із дружиною виховував доньку. Навіть на фронті він продовжував вчитися. У Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського воїн навчався на факультеті педагогіки, психології і професійної освіти та здобув ступінь бакалавра.
Із Олександром Дудником прощатимуться того ж дня: об 10:00 — на 1-му проїзді Бузковому, 3, а об 12:00 — у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. О 13:00 його поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Світла пам’ять і шана обом Захисникам України. Щирі співчуття — їхнім рідним і близьким.
