Оксана Комісаренко, начальник Липовецького бюро правової допомоги Козятинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, розповідає про подолання домашнього насильства.

– Нагадаю, що після прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання домашньому насильству та боротьбу з цим явищем» з’явились реальні можливості подолати цю дикість, — відзначила Оксана Комісаренко. — Як було раніше? Жінки приходили на консультацію, ми могли розповісти їм про їхні права. Але якщо жінка жила в одному помешканні з кривдником – вона буквально не мала де подітись. Казала: «Мені хоча б куди-небудь, бо він мене вб’є!» А що ми могли зробити?

– Як тепер змінилась ситуація?

– Створені міжвідомчі координаційні ради, у складі яких працюють центри з надання безоплатної правової допомоги. У Липовецькому районі визначена уповноважена особа, яка при необхідності скликає раду. Збираються фахівці різних напрямків, і ми разом визначаємо, що потрібно зробити, аби допомогти людині – жертві домашнього насильства.

У першу чергу, чи людина у безпеці? Поліція може видати припис до 10 днів, який продовжується рішенням суду до 6 місяців. Припис – це, фактично, заборона кривднику вчиняти певні дії.

– А що саме заборонено?

– Суд приймає можливі заборони, вказані у законодавстві, наприклад, заборона проживати в помешканні, заборона наближатись до постраждалої людини на певну відстань, заборона надсилати листи, телефонувати чи передавати інформацію через інших осіб.

– А як отримати таке рішення суду?

– Людина приходить в наші центри безоплатної вторинної правової допомоги з направленням від уповноваженої особи. Оскільки я входжу до міжвідомчої ради, то знаю про ситуацію, знаю, яка потрібна допомога. Це не тільки обмежувальний припис! Виникають питання поділу майна, розлучення, заподіяння моральної чи матеріальної шкоди. Ми пишемо клопотання, щоб постраждалу від насильства людину звільнили від сплати судового збору.

Крім того, я займаюсь просвітницькою роботою з протидії домашньому насильству. Читаю лекції, проводжу тренінги, бесіди, розповідаю про форми домашнього насильства, відповідальність за законодавством.

– Як люди реагують?

– Розповідають свої історії. Стільки жахливих прикладів я почула! Домашнє насильство було завжди, це реальна проблема. Не надумана! Боляче слухати жінок поважного віку, які згадують, що ходили в синцях, а тепер кажуть: «Руки трусяться все життя!» І в таких жінок, і в їхніх дітей, які вже дорослі, долі скалічені. Про це треба говорити. Щоб насильство не було нормою, і щоб наші діти його не знали!

При необхідності звертайтесь на єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (безкоштовно). «Лінія довіри» з запобігання домашньому насильству у Вінницькій області — 0800 75 04 75. Дзвінки безкоштовні та конфіденційні.

Автор: Ірина Зонова