Бойові дії були ініційовані косовськими албанцями, що прагнули до незалежності Косова і Метохії ще з 1998 року, і привели до численних жертв серед цивільних осіб з обох сторін. З 1999 року в конфлікт втрутились війська НАТО. Після чого і сформувалось з’єднання збройних сил України у складі міжнародних сил KFOR під керівництвом НАТО, що діяли на території Косова і Метохії.

«Щоб потрапити до миротворчої місії у Косово нам потрібно було спочатку пройти нелегкий відбір у військовій частині, а потім у Києві. Протягом місяця ми займались та здавали заліки з вогневої та фізичної підготовки. Вчили та здавали заліки з тактики дій при виконанні спеціальних завдань, – розповідає Ігор Коврига. – Загалом на відбір прибуло близько 500 чоловік, але пройшло лише 150, з яких одинадцять військовослужбовців з нашої частини.

Основними завданнями військових було розмінування територій, охорона кордону, несення служби на блок-постах та обладнання інженерних споруд.

«Я пам’ятаю, як там люди дивилися на зброю. В них у кожного вдома був, як не автомат, так пістолет – і це вважалось нормальним. Але нашим обов’язком було підтримання порядку. І ми його забезпечили», – наголошує гвардієць.

Йшов час, кожен виконував свої обов’язки. Всі розуміли, що ми представляємо свою країну за кордоном. 14 березня 2008 року розпочалися заворушення сербського населення в місті Митровиця, в ході яких близько 300 осіб зайняли будівлю окружного суду, вивісили над захопленим будинком національні прапори та забарикадувалися. Після невдалих переговорів заступник голови місії ООН американець Лоуренс Россін віддав наказ штурмувати барикади п’ятистам співробітникам поліцейського контингенту ООН (основну частину контингенту становили поляки, українці та румуни, разом з ними в штурмі брали участь кілька французів). В результаті штурму будівлю суду були поранені співробітників спецпідрозділу МВС України. Згодом, всіх приголомшила трагічна новина. Від отриманих осколкових поранень помер один з поранених, старший лейтенант внутрішніх військ МВС України Ігор Киналь.

Всього за час заворушень в Митровиці поранення і травми отримав 21 співробітник українського контингенту.

«Наскільки мені було відомо, то суд знаходився на сербській стороні, а суддями були албанці, яких серби разом з судовою будівлею хотіли захопити, – згадує Ігор,- О 5 ранку нас підняли по тривозі, наше завдання було звільнити будівлю без втрат, ми так і зробили, все пройшло тихо та спокійно, але на цьому не закінчилось. Близько 500 агресивно налаштованих сербів почали кидати по нас спочатку каміннями, потім коктейлями Молотова, згодом гранатами і почали обстрілювати з автоматичної зброї,- з жахом розповідає гвардієць, адже з екіпірування в них були бронежилети 3-го класу, захисний комплект від ударів рук та ніг, каски і звичайні, металеві щити, які не здатні захистити від гранат, але ніхто не міг і подумати, що підуть в бій гранати, – Пам’ятаю, як біля мене стояв молодий офіцер, старший лейтенант Ігор Киналь, він був на коліні і прикривався щитом, як раптом перед ним вибухає граната, і шматок щита пробиває йому ногу та артерію. Але один з французьких медиків зупинив кровотечу, що дало можливість ще трохи пожити хлопцю.

Ігор Киналь помер від численних осколкових поранень після проведеної хірургічної операції.

Роботу українських миротворціів високо оцінило керівництво Північноатлантичного альянсу та Міністерства оборони України.

29 травня 2008 року 79 українських військовослужбовців були нагороджені медаллю НАТО «За службу миру».

Але згадуючи про війну в Косово ми не можемо забувати про нашу, теперішню війну, яку ніхто не чекав.

Микола Коваль