– Діма ще тоді знав, хто в нього стріляв! І ми знали… Але Дворкісу просто пощастило, що кілер з автоматом так хреново шмаляв по ньому. Одразу було видно по стилю і по кучності — не професіонал!!! — розповів колишній керівник міліції, що просив не називати свого прізвища.

– Чому ж не розкрили цей «замах»?

– Бо Діма, мабуть, сам не хотів продовження цієї історії… І після стрілянини на Максимовича він став більш «зговорчивим», як тоді казали, і віддав те, що від нього вимагали…

– Але ж було офіційне слідство і такий злочин, про який знали кругом — від Вінниці до Америки, Німеччини та Ізраїлю..?

– Ви ж самі розумієте, в яких колах крутився тоді Дворкіс. Які рішення і на які гроші він вирішував. Все ще ж було «не тронутим» — заводи, майно, земля! Енергоресурси! І тут йому прислали «кілера» з «Калашом»… Ми доповідали нагору про факти і підозри, але там цю справу, мабуть, поклали під сукно.

Ось така сучасна версія подій, які 23 листопада 1999-го шокували всю Вінниччину та Україну своєю зухвалістю! У той день біля церкви на Максимовича був розстріляний джип і вбито водія тодішнього мера Вінниці Дмитра Дворкіса – 29-річного Олексія Коваленка. Батька 2-х дітей, на той час 6-річної Наталії та 3-місячного Дмитрика, названого на честь Дмитра Дворкіса.

Син Олексія Коваленка із портретом батька. Фото з архіву

Спробуємо детально відтворити ті події.

О 8.45 зі школи міліції на­дійшов дзвінок (мобільні тоді були відсутні) від очевидця про те, що біля баптистської церкви, зокрема озера, здійснено замах на тодішнього мера міста Дмитра Дворкіса. Але він в той час уже був на операційному столі у 1-й лікарні, і його оперував заслужений лікар-хірург Семен Барило. Поранений мер сам вибіг на дорогу, і його підібрав заступник начальника місцевої міліції, який віз на пологи дружину.

Дмитро Володимирович в лікарні після замаху – унікальне фото Анатолія Машевцева

Дворкіс щоранку перед роботою їздив до озера і медитував (а, може, молився?).

У той день з ним були охоронець — підполковник «Беркута» Володимир Попенко та шофер Олексій Коваленко.

За деякими версіями, ще місцевий фотограф, бо в той день мала відбутись там фотосесія.

Мала бути і дружина Інна, яку шофер разом із чоловіком забирав із квартири, неподалік обласного військкомату. Вони разом їхали на роботу — вона у лікарню ім. Ющенка, де працювала стоматологом, він у мерію. Але в той день Олексій запропонував відвезти її раніше — бо проливний дощ!

Інна Миколаївна пізніше сама зізналась, що так Олексій врятував їй життя. Бо саме вона сиділа позаду водія, в якого було випущено найбільше куль. Лобове скло у джипі із київськими номерами було броньованим, а ось бокові — ні. Дмитру Дворкісу стріляли по ногах. Одна із куль, як згадував хірург Барило, дійсно попала в золоту зірку Давида, яка була на шиї Дворкіса. І в передпліччі під час операції було вилучено частини її та ланцюжка.

Ексклюзивні фото із архіву газети «33-й канал». Саме ця «Зірка Давида» врятувала Дворкіса від кулі кілера

Чому Дворкіса не рятував охоронець? Багатьох тоді дивувала ця тема. Стало відомо, що кілер прострелив йому руку і тому Володимир Попенко не міг зарядити зброю. Послати кулю в патронник можна з двох рук. Але спеціалісти одразу почали говорити про те, що якби він пройшов спецпідготовку, то зміг би це зробити ліктем чи ко­ліном…

Зрештою — після замаху шляхи охоронця і мера розійшлись. Хоча досі вони живуть у Вінниці. Як і сім’я загиблого Олексія Коваленка.

Зараз на реконструйованій площі біля баптистського храму, на місці вбивства, стоїть одиноко пам’ятний знак шоферу.

Після замаху кілер зник у лісі, по дорозі залишив плащ і автомат, невдовзі їх знайшли правоохоронці.

Далі біля дач на П’ятничанах його чекали два спільники, які зникли разом із кілером на ймовірному «БМВ».

Кілер стріляв із автомата Калашникова, був одягнений у темний плащ та спортивну шапочку.

Одразу після операції в мареві Дворкіс, кажуть, кликав маму, а до цього кричав: передайте, що я все поверну чи вирішу.

Про події 20-річної давності біля храму нагадує лише траурна табличка пам’яті загиблого водія

Кому і що? Зрештою, чому такий зухвалий напад на мера? Як відомо, цьому передувала низка скандалів через мерство-губернаторство Дмитра Двор­кіса. Крім того, в цей час він ще став нардепом від «Громади», партії Павла Лазаренка.

Кажуть, в його дачі навіть пересиджувала важкі часи Юлія Тимошенко, коли її розшукували.

Тоді Володимир Слишинський, його заступник, дав гнівну заяву про по­літичні переслідування Дмитра Дворкіса та наступ мафії і місцевих бандитів, яким не подобався принциповий голова Вінниці. На що тодішній його опонент, ексголова Вінницької облради Сергій Татусяк, якого мало не звинувачували у замовленні замаху на мера, сказав: роздування В. Сли­­шинським і А. Ревою по­літичного підґрунтя цього теракту — чергова спекуляція. Ні для кого не секрет, що після позбавлення депутатського мандату нар­депа та усунення з посади голови обл­держадміністрації Дворкіс не є фігурою, що має реальну політичну вагу. Коріння інциденту — у фінансово-еко­­номічній ді­яльності ледь ле­гітим­ного мера… Всі знають, що тільки за три місяці губернаторства Дворкіс різко активізував роботу із столичними комерсантами і їхні машини буквально окупували під’їзди до облвлади. А тисяча тонн вінницького етанолу, відправлена і досі не проплачена? А 90 цистерн подільського спирту по ціні 5 грн. за відро (втричі дешевше мінеральної води), які отримала «Артеміда»?! До того ж, 600-й «Мерседес» та розстріляний «Міцубісі-Паджеро» належать комерційним структурам — ЗА ВСЕ ТРЕБА ПЛАТИТИ!

Невдовзі на кордоні затримали і Сергія Щетиніна. Він їхав з делегацією за кордон. Його серед замовників назвав слідству Дмитро Дворкіс.

Там його й інших членів делегації взяли в кайданки і доставили до Вінницького УБОЗ. В ті дні провели обшуки в нього та двох його братів Юрія та Володимира. Нічого підозрілого не знайшли.

Цікавим був факт, що до Дворкіса на джипі, в який стріляли, їздив той самий Сер­гій Щетинін.

Міліція біля джипа Дворкіса в перші хвилини після розстрілу на Максимовича

Що він прокоментував так:

– Я цим джипом користувався під час виборів. Юридично це авто належить ФПГ «Атіці». Практично — Українському енергетичному консорціуму. Я є його співзасновником. Але на моє запитання, чому Дворкіс ним їздить, відповіді у керівництва не отримав.

Підприємець і депутат міськ­ради С. Щетинін на той час заявив, що в протоколі допиту зазначив ось що:

– Я знаю, хто винен у смерті Олексія Коваленка і пораненні Володимира Попенка. Це Дмитро Дворкіс. Адже саме він численними порушеннями закону призвів до цієї трагедії. По-перше, чому він посадив у машину, яка не належить міськраді, водія — працівника міськвиконкому? По-друге, чому поряд із Дворкісом опинився працівник міліції, який має охороняти приміщення міськвиконкому? Чому мер міста, який має службовий автомобіль, роз’їжджає містом на джипі та «Мерседесі» з київськими номерами?

За заявою «33-му» тодішнього керівника УМВС у Вінницькій області М. Маніна, цим замахом займається 50 відсотків особового складу поліції. У ході роботи було розкрито 200 інших злочинів, 3 злочинні угруповання, затримані відомі кримінальні «авторитети».

Під час лікування палату Дмитра Дворкіса посилено охороняли. Його відвідали Віктор Медведчук, Григорій Суркіс, Петро Порошенко, інші високопосадовці.

Через два тижні після замаху на Дворкіса в Києві пострілом у голову кілер вбив директора фірми «Юсос», відомого в певних колах як спеціаліста з боргів з енергоносіїв. У сферу його інтересів входила і Вінниччина.

– Застреленого кілером директора В. Юшту бачили на родинних святах у Дворкіса, його авто годинами простоювало біля Вінницької облдержадміністрації, коли він був губернатором Вінниччини, – стверджували в коридорах влади.

«Мерседес», яким їздив Дмитро Дворкіс, про що повідомляв С.Щетинін, також належав фірмі, в якій застрелений був віцепрезидентом. Навіть ходили розмови, що застрелений симпатизував доньці Дмитра Дворкіса Аллі.

Багато хто в той час розмірковував, що ці два замахи можуть бути пов’язані між собою.

Щоб стимулювати слідст­во, особа, яка проживала за кордоном, обі­цяла тим, хто назве вбивць, винагороду у сумі 100000 доларів. На той час це були великі гроші. І тому вінничани одразу почали припускати — хто ж ця загадкова особа: прийомний син Дмитра Дворкіса Яків, який на той час проживав у Ізраїлі?

Однак досі такий резонансний замах не розкритий. Не знайдений кілер та замовники. Чи знає, здогадується Дмитро Дворкіс, хто його замовив, та що може сказати про той замах?

– Слідство за фактом гучного замаху на ваше життя «зависло»?

– Людина може підозрювати, припускати, але це не означає, що маєш право говорити про свої здогадки вголос, — каже Дмитро Володимирович Двор­кіс. — Мені прикро за двох дітей мого водія, якого тоді було вбито. Я роками надавав цій сім’ї матеріальну допомогу… Не забуваю про них. Бо вони — частина моєї родини…

Які бандитські «розбірки» згодом, після розстрілу Дворкіса, накрили Вінницю, вже всі знають… Кажуть, тоді змінився «баланс» сил і протистоянь як у владі, так і кримінальному світі міста над Бугом… Тому із 2000-го Вінниця перетворилась на «гангстерське» Чикаго з підірваним в ліфті «авторитетом» Русланом Попиком і загибеллю його вагітної дружини. Вижила лише донька.

Згодом, 26 липня 2002-го, ввечері, в самому центрі міста, на Соборній, кілер застрелив пострілом у голову відомого бізнесмена та депутата міськради Віктора Кішека буквально на порозі його офісу…

А з вересня того ж 2002-го року місто охопила най­страш­ніша після війни хвиля страху… Бо досі не знайдений «бомбер» вчинив серію терактів і тричі (11 вересня, 6 і 20 травня) підірвав переповнені пасажирами маршрутні таксі… Тоді від саморобних бомб загинули Ганна Танасійчук і Марина Ларченко, 20 вінничан отримали опіки та стали інвалідами…

Чи є зв’язок між цими резонансними злочинами?

Наш співбесідник — правоохоронець – каже, що є.

20 років пройшло з того сніжного дня, коли на стоянці біля храму все було у крові… По місту вили сирени, ганяли «швидкі» та було задіяно план «Перехоплення».

Та все марно, коли головні свідки бояться, мовчать і таємницю розстрілу, можливо, розкажуть в останні хвилини життя на цьому світі…

А тим часом життя триває, і площу біля озера нещодавно силами Вінниці реставрували. І цей куточок знову стане улюбленим місцем вінничан.

Від редакції. Готові вислухати інші точки зору, як і всіх причетних до цієї справи.

Тетяна Квасюк

Автор: Роман Ковальський