Сьогодні Вінниця проводжає на вічний спочинок відважних воїнів Ігоря Ноябродського та Артура Андрейчука
Ігор Ноябродський та Артур Андрейчук боролись із ворогом на Бахмутському напрямку. Обоє були вірними присязі та до останнього подиху виконували свій військовий обов’язок. Сьогодні вінничани віддають останні почесті полеглим Захисникам. Їхнім вічним пристанищем стане Алея Слави Сабарівського кладовища.
Ігор Ноябродський народився 6 червня 1967 року. Закінчив 17-ту фізико-математичну гімназію, а потім будівельний факультет Вінницького політехнічного інституту. Все життя працював інженером-будівельником, мав за плечами й строкову військову службу. Тож, коли розпочалось масштабне вторгнення, відразу пішов записуватись до війська.
«Спершу не взяли, відмовили й вдруге, вирішальною стала третя спроба, – розповідає мати Героя Людмила Степанівна. – Ігор понад усе прагнув захищати Україну, воювати проти нелюдів, які її роздирають. Коли не брали до війська, служив у Теробороні. Навіть, попри підірване там здоров’я, він рвався на передову».
На війні його сім’єю стала 57-ма окрема мотопіхотна бригада ім. кошового отамана К. Гордієнка. З побратимами старший сержант Ігор Ноябродський воював під Бахмутом. Поліг у бою 27 березня поблизу селища Хромове…Без батька залишилися четверо дітей.
Церемонія прощання із Захисником розпочнеться о 12:00 год. за адресою: пров. Зелений, 11 А. Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Артур Андрейчук народився 6 серпня 1976 року. Навчався в 35-й школі, а згодом здобув професійну освіту в Одеському національному економічному університеті. Був підприємцем та плекав власну родину, в якій підростав синочок.
«Він був надзвичайно чесною та принциповою людиною. Коли прийшов час стати на захист Батьківщини – ні хвилини не вагався. Лишень сказав, що має це зробити заради нашого 12-річного сина, який не повинен у майбутньому картатися через слабодухість батька», – каже дружина воїна Світлана.
Артур Андрейчук служив старшим сержантом у 22-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Загинув під час танкового бою в с. Кліщіївка Бахмутського району. Зранене серце Героя припинило битися 14 серпня…
«Мій чоловік мав багато друзів, які передусім цінували його за порядність та чесність. А ще неймовірну доброту. Таким, переконана, він і залишиться навічно у їхній пам’яті, – каже Світлана. – У своєму житті Артур мріяв колись побачити океан. Тепер, прагнутиму, щоб цю мрію за нього здійснив синочок».
Попрощатися із Героєм вінничани зможуть о 14:00 год. біля його рідного будинку за адресою: вул. Стельмаха, 41.
Церемонія поховання відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Героям!
