Колектив Alpha Dance STARS виборов титул кращого акробатичного танцювального колективу 2019 року у Вінницькій області.

Двадцять вихованців невпинно боролися за перемогу на європейських фестивалях та українських конкурсах. Десятки заходів, гран-прі та поразки. Майже п`ять років колектив виступав на сценах України та Європи. Але лише зараз отримав високий статус.

«Чимало поразок, суспільство, яке не сприймало постановки, цькування та заздрощі — все це також було на нашому шляху», — ось так хореографиня Світлана Заморуєва каже про власну дорогу до визнання.

В першу чергу Світлана хвалить своїх дітей і запевняє, що їй з ними пощастило. Абсолютно всі талановиті та працелюбні. Більше трьох годин тричі на тиждень вони шалено працюють на тренуваннях. Але максимально танцівники викладаються лише на сцені.

Особливою гордістю колективу стали солісти, які виборювали перші та другі місця для колективу протягом 2019 року на всеукраїнських фестивалях та конкурсах, таких як THE CHALLENGE, KIDS TALENT FEST, ЗІРКАФЕСТ:

Ніка Клімкіна з номером «Солдат»;

Євгенія Медвідь з номером «Мій шлях»;

Амалія Ісрафілова з номером «Мова води»;

Ліза Моргунова з номером «Флірт»;

Дмитро Герасимов і Валерія Андрійчук з номером «Подаруй мені мрію».

Солістка колективу Ніка Клімкіна каже, що для неї танець та сцена — це життя. «Я не боюся змінюватись та вчитись чомусь новому, тому завжди попереду».

У танцювальних етюдах колектив поєднує класичні елементи з сучасною хореографією. Але музику для своїх постановок обирають з альбомів західних композиторів, тому що художній керівник Світлана бачить подальший розвиток лише у європейському напрямку.

Хореографиня розповіла, що у роботі з дітьми постійно виникають складнощі. До кожного потрібно знайти індивідуальний підхід: когось потрібно похвалити, а когось, навпаки, насварити для того, щоб був результат. Найбільше Світлані подобається вигадувати складнозмістовні постановки, де можна заплутати увагу глядача.

Щоправда, такі постановки не мали шаленого успіху. «Кожну поразку, як і успіх своїх вихованців, я переживаю разом з ними, для мене це набагато більше, ніж робота. Хореографія — це частина мене. Так було все життя і буде далі. Я обожнюю свою роботу і готова віддаватися їй «на повну». Також люблю дивитись на людей, які вражені виступом моїх учнів на сцені.

Звісно, що кожного року все важче і важче, тому що кіль­кість вихованців зростає. Але я прихильник ексклюзивних постановок, і жоден мій номер не повторювався раніше».

Софія Копач