Нині у юної танцівниці безліч медалей та грамот, днями вона повернулась із чемпіонату України теж не з пустими руками.

– Моя дитина народилась повністю здоровою, але у півтора року їй зробили щеплення. А потім страшний вердикт лікарів — стовідсоткова втрата слуху. Єдиним шансом стала операція. У три з половиною роки дитину прооперували і їй встановили імпланти. Ходимо до звичайної школи, донька добре навчається, — розповідає Олена Андрусенко. — На танці ми потрапили випадково. Одного разу під час того, як налаштовували слухові апарати, нам розповіли про Діану Подолянчук та її студію «Шахіна». З п’яти років моя Даринка відвідує заняття. Звіс­но, перший час були сут­тєві труднощі, бо дів­чинка не потрапляла в такт. Але вона в мене ідеалістка та дуже працелюбна, тому на даний час з цією проблемою май­же справилась. Займається із дорослою групою. Вже зі своїх перших змагань всеукраїнського рівня привезла призову нагороду. Влітку виступала у Болгарії, де отримала бронзові та золоті медалі. На останньому чемпіонаті України в Києві донька посіла три перших місця і два третіх. В одній з номінацій Даринка мала аж 52 конкуренти! Своє життя вона мріє пов’язати з танцями, й ми віримо, що все вдасться.

Даринка Андрусенко

Наставниця юної зі­рочки впевнена: люди, які мають ва­ди слуху, ду­же талановиті у творчій чи спор­тивній сфері.

– Вони не відволікаються на розмови та шум. Є тіль­ки тренер, музика, танець та чітко поставлені завдання. Я дуже пишаюсь Даринкою, своєю ученицею. Шлях ми пройшли спільно з її мамою Оленою. Вчились слухати та чути музику, — каже засновниця «Ша­хіни» Діана Подолянчук. — І зараз Даша відкриває благодійні акції та заходи. Вона — переможниця місцевих та всеукраїнських конкурсів, призерка Кубка Європи. Я рада, що маю можливість «вчити», це велика радість бачити, як ростуть діти.

Вікторія Снігур