Наш земляк не лише пробіг до кінця дистанцію у 42 кілометри, а й продемонстрував досить сильний результат — 356 із 4000 тисяч учасників! Усі подробиці він розповів нашому журналісту.

– Все почалось з того, що я придбав собі дорогий велосипед й дуже багато кілометрів ним що­дня проїжджав. З часом помітив, як став змінюватись фізично у кращий бік, настрій був бадьорим, характер загартованіший. Тож вирішив, що якщо бігати, то ефект вийде ще більшим. Тим паче це єдиний вид спорту, при якому працюють всі види м’язів. Починав із трьох кругів на стадіоні. Результат довго не змусив себе чекати. А товариш, який свого часу брав участь у різноманітних змаганнях, мене надихнув спробувати теж. У цьому році зумів подолати 22 кілометри у Вінниці – півмарафон, адже саме таку ціль собі поставив, — розповідає Володимир Дядя. — А далі мрією став повноцінний марафон, що передбачає зовсім інший тип підготовки. В Києві мені було нецікаво бігти, бо свого часу там навчався та працював. Тому обрав Вроцлав, який до 1945 року належав Німеччині. Перед тим ретельно вивчив його історію та склав маршрут, куди хочу піти. Зареєструвався через друзів та купив квитки. Й, звісно, тренувався. Але не лише бігав, а й правильно харчувався, споживаючи кефір, творог, овочі, крупи, фрукти та діє­тичне м’ясо й рибу. Після 17.00 взагалі не їв.

Під час марафону у Вроцлаві Володимир стартував в останніх рядах. А все тому, що учасники розташовувалися на стадіоні по колу і він дуже хотів подивитися на найшвидших бігунів світу — ке­ній­ців, як вони стартують.

– Коли вони побігли, то ді­йшла моя черга. Перших 4 кілометри я не міг розігнатися через велику щільність людей. А тоді почав обганяти. Всі бігуни знають, що після 30 км починається найважче, твоє тіло покидають сили, і воно воліє зупинитися. На цій дистанції при мені спортсмени почали сходити, їх почали брати судоми, вони лежали на землі, і їх розтирали лікарі.

Але тут підіймаюсь на горбок, і перед собою побачив спортсмена на одній нозі. Він пробіг з такою швидкістю марафон, що здорова людина не проїде на велосипеді без підготовки. Це був американець, сам високий, тіло ідеальне. У ньому просто вирували сила і енергетика, вони передалися мені. А ще була шалена підтримка на трасі, поляки стояли, дітки тянули руки, щоб «дати п’ять», батьки плескали, подавали воду і їжу. Я змагався у розділі любителів й пробіг 42 кілометри за 3 години та 30 хвилин. Це дуже крутий результат, адже існує статистика, що перший марафон людина до кінця не може подолати. А я зміг й дуже щасливий. А ще побачив 4000 своїх однодумців і в котрий раз переконався, що не один такий божевільний і рухаюся у правильному напрямку. Після марафону було повно їжі, далі – вечірка. Я йшов з медаллю на шиї додому, і поляки мене вітали, казали теплі слова, там люди люблять спорт.

Після повернення з Вроцлава Володимир Дядя знову приступив до тренування, адже наступного року в нього марафони у Вінниці, Вроцлаві та в якійсь одній з європейських країн, де буде понад 30 тисяч учасників. А восени 2020 року стане готуватись до тріатлону.

Вікторія Снігур