Як поліцейський офіцер громади Євгеній Біднячук своєю працею змінює ставлення вінничан до поліції
Євгеній Біднячук – один з близько 50 поліцейських офіцерів громади, які працюють у Вінниці та двох округах, прилеглих до міста. В межах реформи Нацполіції саме вони замінили дільничних інспекторів.
Головне завдання ПОГа – орієнтуватися на потреби місцевого населення, підтримувати постійний контакт з мешканцями, щоденно забезпечувати порядок на своїй території, своєчасно реагувати на проблеми громади та запобігати вчиненню правопорушень.
На відміну від дільничних, поліцейські офіцери громади мають більше функцій та повноважень, а також – додаткове технічне забезпечення, наприклад, сучасний автомобіль, офісне приміщення та техніку.
Цим усім, згідно з законодавством, має забезпечити громада, яка бажає, щоб у неї на території працювали поліцейські офіцери. На сьогодні Вінниця – єдиний обласний центр в Україні, який забезпечив умови для роботи ПОГів.
«Працюючи дільничним, все, що в мене було у розпорядженні, крім зброї та приміщення, було моїм власним, – посміхається офіцер. – Зараз все кардинально змінилось. Кожна наша машина, як компактна рятувальна пересувна станція: аптечка за американськими стандартами, ліхтарики, ковдра, каримати, пилка – на випадок, якщо дерево впало, конуси – щоб позначити місце ДТП».
Щоб стати поліцейським офіцером потрібен досвід
Євгеній Біднячук в органах з 2012 року. Розпочав роботу дільничним інспектором міліції в блоці громадської безпеки.
Коли в місті зайшла мова про поліцейських офіцерів громади, вирішив спробувати себе в новій ролі.
Претендент на ПОГа повинен володіти хорошою фізичною формою, бути чинним поліцейським та мати практичний стаж служби в органах внутрішніх справ не менше 1,5 роки, а також мати вищу освіту та водійське посвідчення.
Євгеній Біднячук пройшов навчання, успішно склав іспити та, зрештою, торік у листопаді отримав призначення та почав працювати у поліцейській станції, що на вулиці Привокзальна 2/1.
Обслуговує територію з населенням у 6,5 тисяч людей
Сьогодні в обслуговуванні Євгенія Біднячука територія, на якій проживає близько 6,5 тисяч людей. Це мікрорайон Олійножирового комбінату, а також частково Немирівського шосе та прилеглих вулиць.
«Відверто кажучи, територія не зовсім проста, адже вона досить неоднорідна. Тут розміщено багато комерційних об”єктів, є і приватний сектор, і багатоквартирна забудова. Ми зі своїми людьми живемо і будуємо наші відносини на основі партнерства, бо в нас одна мета – спокій і безпека на нашій території. Тому часто саме вінничани повідомляють про те чи інше правопорушення. Це і різного роду конфлікти – побутові та виробничі. Зокрема, невиконання умов договору, конфліктні ситуації з приводу умов роботи, а також порушення правил благоустрою (спалювання листя, викидання сміття в непередбачених місцях або порушення правил поводження з будівельними відходами). Буває, що висипають каміння, пісок на проїжджу частину, є випадки неправильного паркування, яке заважає проїзду і так далі, – розповідає офіцер. – Нікуди не ділись, хоча й стало менше, випадки розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях. А ще є домашнє насильство, крадіжки, вживання та поширення наркотичних речовин. Загалом, якщо говорити про найбільш поширені правопорушення, то на моїй території обслуговування – це саме крадіжки та виявлення наркотичних речовин».
Це – робота 24/7
Як розповідає офіцер, робота поліцейського офіцера громади – це робота 24 на 7, коли тобі можуть подзвонити та повідомити про те чи інше правопорушення й о 23:00, і о 3:00.
«Я дякую дружині та дитині, що вони з розумінням ставляться до моєї роботи. Знаєте, я іду на роботу – вони ще сплять, приходжу – вони вже сплять. Мій номер телефону не змінювався з часу роботи дільничним, тож додзвонитися до мене не проблема. Мій мобільний є у квартальних комітетів та в ОСББ, тому люди часто телефонують і ввечері, і вночі», – розповідає офіцер.
Мета не покарати, а допомогти
Загалом, за словами Євгенія, основна функція ПОГа зводиться до профілактики правопорушень:
«Найпростіше – притягнути людину до відповідальності, але це ж не розв’яже проблему. До того ж людина подумає: “А мені вже оформили порушення, все – назад дороги немає”. Тому я намагаюсь спочатку поговорити з людиною, попередити, дати їй можливість виправитися і не потрапити в халепу. До кожного потрібно знайти підхід, іноді людину потрібно просто вислухати, бути свого роду психологом. Іноді самому теж нелегко, купа дзвінків та інформації за день, що голова йде обертом. Особисто мене в таких випадках підтримує родина та спорт, зокрема футбол, який є моїм хобі».
Офіцер каже, що сьогодні багато людей потребують додаткової підтримки та уваги або просто допомоги.
«З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Вінниччина стала другою домівкою для десятків тисяч людей. Разом з квартальними комітетами ми надаємо їм різну допомогу, зокрема й матеріальну. В наших планах спільно з квартальними комітетами – роздача продуктових наборів для пенсіонерів з маленьким доходом, разом з поліцейськими превентивної діяльності продовжувати відвідувати родини, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Щоб вчасно запобігти злочинам, ми спілкуємось зі слухачами навчальних закладів, проводимо заходи з профілактики домашнього насильства. Взагалі ситуації бувають різні. Був випадок, коли, патрулюючи вулиці під час комендантської години, помітили військового з рюкзаком. Зупинились, запитали. Виявилось, хлопець поспішав на потяг, то ми його підвезли. Мої колеги супроводжували родину в лікарню. На моїй практиці, ще працюючи дільничним, був випадок коли на вулиці замерзала бабуся. Ми теж їй допомогли. Також, бувши дільничним, під час бойових дій допомагав з евакуацією мирних жителів на Харківщині. Взагалі, у мене в родині кожен певною мірою залучений до Сил Оборони. Тато – проходить службу в ЗСУ з 2014 року. Зараз він перебуває на Авдіївському напрямку. На цьому ж напрямку несе службу і брат, який в лавах Збройних Сил України з 2017 року».
Загалом, як резюмує Євгеній Біднячук, найприємніше в його роботі – це бачити, як змінюється ставлення до поліцейських на краще.
«Дуже приємно, коли ти справді можеш допомогти людині, та коли бачиш, що тебе зустрічають не як поліцейську форму, а як людину в поліцейській формі», – каже він.
