У Вінниці 22 серпня попрощаються з полеглими захисниками Михайлом В’юном та Артемом Захаревичем
22 серпня Вінницька громада проведе в останню путь двох воїнів, які віддали життя за Україну, — Михайла В’юна та Артема Захаревича.
Михайло В’юн (позивний «В’юн») захищав Батьківщину ще з 2014–2019 років: тоді він служив за контрактом у Національній гвардії України та брав участь в АТО/ООС. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік одним із перших став на захист держави. Спочатку воював у 40-му полку імені полковника Данила Нечая, а згодом приєднався до «Гвардії наступу», увійшовши до 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж». Бахмут, Хромове, Курдюмівка, Харківщина, Добропілля, Покровський напрямок — це лише частина гарячих точок, де йому довелося протистояти ворогу. За роки служби Михайло пройшов шлях від солдата до лейтенанта і став першим заступником командира роти з бойової підготовки.
11 серпня 2026 року поблизу міста Білозерське Донецької області боєць дістав важке, несумісне з життям поранення. Серце Героя зупинилося 19 серпня. Михайлові назавжди залишилося 32 роки. За відвагу та стійкість, виявлені в боях, він був удостоєний ордена «За мужність» III ступеня, відзнаки Президента України «За оборону України» та численних відомчих нагород.
Народився Михайло 21 червня 1994 року в Немирові, де закінчив школу та Немирівський будівельний технікум. Після строкової служби він вирішив залишитися в лавах Національної гвардії. Десять років чоловік присвятив захисту Батьківщини, останні з яких — пліч-о-пліч із братом-близнюком Миколою. Той згадує брата як людину величезного досвіду, яка пройшла на війні всі щаблі — від солдата до офіцера, завжди йшла попереду, навчала й оберігала побратимів. Вдома на захисника чекали дружина Аліна з маленькою донечкою, мати та батько. Дружина розповідає, що заповітною мрією Михайла була перемога, а службу в армії він вважав обов’язком кожного чоловіка.
Прощання з Михайлом В’юном розпочнеться о 10:00 у «Реквієм Холі» на вул. Академіка Янгеля, 4, а об 11:30 — у храмі Георгія Побідоносця (вул. Стельмаха, 43-А). Поховання відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Другий захисник — Артем Захаревич — став на оборону країни у вересні 2025 року. Як оператор безпілотних літальних апаратів він виконував бойові завдання у складі 60-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Життя воїна обірвалося 9 серпня 2026 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області. Артему назавжди залишилося 37 років.
Артем народився 18 листопада 1988 року у Вінниці. Його мати Галина самотужки ростила сина з ранніх літ — для неї він був усім життям і головною опорою. Після закінчення школи №19 він здобув професію слюсаря і все цивільне життя присвятив роботі з металевими конструкціями. За словами матері, Артем був працьовитим, лагідним, вів здоровий спосіб життя, з повагою ставився до старших і добре розбирався в комп’ютерах. Він мріяв швидко повернутися з війни, створити власну родину та виховувати дітей.
Прощання з Артемом Захаревичем розпочнеться о 14:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання — о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вінницька громада висловлює співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Вічна пам’ять і шана Героям України!
