Сьогодні Вінниця прощається із загиблим морпіхом Дмитром Бірібкіним
Вінниця сьогодні прощається з Дмитром Бірібкіним — морським піхотинцем, який віддав життя за Україну. Родом із Донеччини, він став до лав Збройних Сил України у жовтні 2024 року. Воїн із позивним «Робін Гуд» служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського та брав участь у виконанні бойових завдань. 7 листопада 2024 року його життя обірвалося під час бою біля Новоселидівки на Донеччині. Захисникові назавжди залишилося 30 років.
«Я ніколи не зраджу свою рідну Батьківщину та захищатиму кожного», – з такими словами Дмитро вирушив на війну, згадують рідні.
«Він уособлював непохитну віру у справедливість, постійно прагнув допомагати та підтримувати слабших, – ділиться мати полеглого воїна Неля. – Син за своїми моральними цінностями справді нагадував сучасного “Робіна Гуда”. Був тим, хто першим прийде на допомогу та кинеться в бій, прикриваючи інших. Саме таким його знали побратими, саме таким світлим промінчиком він залишиться в пам’яті всіх, хто його знав».
Бірібкін Дмитро Ігорович народився 28 вересня 1994 року в місті Добропілля Покровського району Донецької області. Після закінчення місцевої школи здобув професійну освіту у Слов’янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури та пов’язав своє життя із залізницею. У Добропіллі Дмитро працював упорядником поїздів. З початком повномасштабного російського вторгнення він разом із великою родиною – мамою, трьома братами та сестрою – був змушений залишити рідну домівку. Надійним та безпечним прихистком для сім’ї стала Вінниця.
«Діма вирізнявся світлою та доброю душею, яких небагато. Він зовсім не мав шкідливих звичок. Був лагідним і надзвичайно чуйним, – згадує мати. – Як наймолодший серед моїх синів він з підліткового віку допомагав мені в усьому: няньчився із сестричкою, порався по господарству. Коли ж кілька років тому я травмувала ногу, практично носив мене на руках, не відходив ні на крок і виходив… Наполегливим Дмитро був і в досягненні своїх цілей: якщо чогось прагнув – свого добивався. Навіть після розлучення він залишався відданим батьком для донечки. Повернувшись із війни, син мріяв побудувати міцну сім’ю, виховувати в мирі дітей та працювати на благо відновлення країни».
Церемонія прощання з Дмитром Бірібкіним розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
