Вінниця прощається з Олегом Гижицьким та Валентином Яценком: обох поховають на Алеї Слави
У Вінниці 1 листопада відбуваються церемонії прощання з двома захисниками України — Олегом Гижицьким та Валентином Яценком. Обох воїнів поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища, чин поховання розпочнеться о 13:00.
Олег Васильович Гижицький народився 19 січня 1988 року у Вінниці та був єдиною дитиною в родині. Дитинство і шкільні роки провів у селі Юхимівка Шаргородського району. Після 11 класів вступив до Київського національного аграрного університету, згодом змінив напрям на юриспруденцію та здобув фах у Національній академії внутрішніх справ. До служби в Національній гвардії України працював головним спеціалістом в Управлінні державної міграційної служби у Вінницькій області. Разом із дружиною виховував доньку, якій зараз 5 років.
Молодший лейтенант Гижицький зустрів повномасштабне вторгнення у лавах Сил оборони та обіймав посаду старшого помічника начальника відділення кадрової роботи 14-ї бригади НГУ «Червона Калина». Загинув 22 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександрівка Краматорського району Донецької області, йому було 38 років. Побратими, за повідомленням джерела, відзначали його відповідальність, професійність і надійність, а також готовність підтримувати інших.
Рідні розповідають, що Олег завдячував досягненням своїм близьким, які його виховали та прищепили життєві цінності: за їхніми словами, він прагнув бути гідним нащадком і ні в чому не зганьбитися, був чесним, працьовитим і цілеспрямованим, стояв горою за родину й Батьківщину. Серед його захоплень називають футбол і подорожі з сім’єю, хоча більшість омріяних мандрівок так і не здійснилися. Прощання з ним розпочнеться о 10:30 на вул. Миколаївській, 19.
Валентин Анатолійович Яценко народився 13 червня 1980 року у Вінниці, тут закінчив загальноосвітню середню школу №33 і розпочав трудовий шлях. Своє покликання він знайшов у будівництві: за спогадами близьких, щиро любив роботу і тішився тим, що власноруч долучається до створення нових домівок. Влітку 2026 року він узяв до рук зброю, щоб захистити рідну землю, та на посаді стрільця виконував бойові завдання у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка на східному напрямку фронту. Свій останній бій воїн прийняв 24 жовтня поблизу селища Межова Синельниківського району Дніпропетровської області; йому назавжди залишилося 46 років.
За словами сестри загиблого Наталі, Валентин залишив по собі надзвичайно світлу пам’ять, був щирим пацифістом, дуже домашнім і безмежно турботливим, за все життя нікого не образив і намагався розв’язувати суперечки миром. З дитинства він любив тварин, і в домі завжди жили коти та собаки, про яких він ніжно дбав. Із війни на оборонця чекали донечка, мама та сестра. Прощання з Валентином Яценком розпочнеться об 11:30 на вул. Генерала Арабея, 1, у Vip-залі міської ритуальної служби.
Міська влада висловлює співчуття рідним і близьким загиблих та наголошує на важливості збереження пам’яті про полеглих захисників України.
