Вулицю Маяковського перейменували на Синьоводську: до річниці битви на Синіх Водах Повідомила Вінницька міська рада
У Вінницькій МТГ підтримали рішення про перейменування топонімів, назви яких пов”язані з країною-агресором і комуністичним тоталітарним режимом. Відтак у місті з”явилось понад десять нових назв вулиць. Колишня вул. Маяковського тепер Синьоводська. Так само перейменували провулок та тупик Маяковського, тепер вони Синьоводські.
Нова назва вулиці покликана не допустити знищення пам”яті про значущі для Подільського краю історичні події. Йдеться про битву на Синіх Водах, яка відбулася у 1362 році. Війська русинів та литвинів під проводом князя Ольгерда розгромили трьох ординських князів, тогочасних спадкоємних володарів Подільської землі. Саме про поразку татарської Орди в цій битві вперше згадується й Поділля в однойменному літописі “Про Поділля”.
Ім”я автора цієї пам”ятки невідоме, однак певним є те, що він мав причетність до вищих урядово-бюрократичних кіл Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського й написав свій твір на початку 1430-х років, у розпал польсько-литовського воєнного конфлікту, в ході якого обидві сторони розв’язували політичну проблему: кому саме – Польському королівству чи Великому князівству Литовському – належатиме вся Подільська земля.
Історики стверджують, що перемога в цій битві стала основоположною для заснування та розвитку низки міст Поділля, серед яких і Вінниця. Цьогоріч перемозі у Синьоводській битві виповнюється 660 років.
Сама вулиця Маяковського, яку перейменували на Синьоводську, є однією з найдавніших в районі Старого міста, розповідає докторка історичних наук і професорка Тетяна Кароєва.
«Вулиця формувалась поетапно, завдяки розвитку цієї території. Напрямок її північної частини визначався середньовічною ринковою площею, біля якої знаходилася церква Святого Миколая, давніми історичними міщанськими садибами та рельєфом території. Тому вона така складна в плані і містить фрагменти старих вулиць та провулків, що у давні часи мали назви Широка, Сабарівська, Чацького, Люблінська, а вже у радянський період – Радянська, Едельштейна, Чубаря тощо. Упродовж другої половини ХІХ – ХХ ст. міська влада намагалася спрямити її червону лінію, що порівняно легко зробила вже у повоєнній південній забудові вулиці. Ім’я Маяковського вулиця отримала у 1936 р. Провулок Маяковського носив цю назву з 1956 р., а тупик – з 1977 року», – зазначила Тетяна Кароєва.
