Нещодавно у Могилеві-Подільському сталася подія, котра покликана стати ще одним пазлом у відновленні української історії.

На фасаді будинку школяра відкрили меморіальну дошку письменниці Олені Пчілці (Ользі Драгомановій-Косач), матері української поетеси Лесі Українки. Символічно полотно з дошки зняли лідери учнівської молоді міста Ілля Кухаренко та Марія Власюк.

Доля розпорядилася так, що у місті над Дністром Олена Пчілка провела кілька років. У 80-х роках XIX століття вона приїжджала сюди ненадовго. А вже у 1920 році письменницю сюди привели більш драматичні обставини. Ольга Петрівна була змушена переїхати до Могилева-Поді­льського з Гадяча після скандальної участі у Шевченківському святі 11 березня. Під час згаданого свята літня жінка не побоялась стати на захист національного прапора, якого зірвав із бюста Тараса Григоровича більшовицький комісар Крамаренко. Коли ж їй не вдалося це зробити, вона виголосила палку промову, за що й була заарештована. Лише на прохання дочки Ісидори з численною групою учасників свята Олену Пчілку було звільнено за умови, що вона негайно покине Гадяч. При цьому їй не дозволили забрати з собою ні особисті речі, ні рукописи, ні домашню бібліотеку, які невдовзі були розграбовані і знищені.

Хоча Олена Пчілка прибула до міста над Дністром вже немолодою, однак старий бібліотекар Йосип Гольденберг розповів колись місцевому краєзнавцю М.Горобцю про досить красиву, середнього зросту, у чорній плюшевій шубці, у квітчастій хустині, із старовинним намистом на шиї жінку, котра дуже багато читала українських, російських та зарубіжних авторів.

Із архівних джерел відомо, що на Поділлі О.Пчілка написала п’єси «Мир миром», «Киселик», «Скарб». А ще у місті над Дністром ця жінка читала лекції з української мови та літератури на учительських курсах, опікувалася юними аматорами сцени у драматичному гуртку, організованому при школі ім. І.Франка, збирала перлини народної творчості. Результатом етнографічних досліджень О.Пчілки у Наддністрянському краї були її праці «Українські народні легенди останнього часу: (Записи 20-х р.р. на Вінниччині)», «Українське селянське малювання на стінах». В архіві О.Пчілки у Києві і сьогодні зберігаються загальні зошити із записами веснянок, колядок, щедрівок, купальських, побутових пісень, зібраних і записаних у селах Могилів-Подільського повіту.

Олена Пчілка видала книгу «Український народний орнамент» і стала першим знавцем української вишивки. Товаришувала з Лисенком, Старицьким, Нечуєм-Левицьким. Як ма­гніт, притягала молодших – Коцюбинського, Олеся, Франка. Виховання своїх шістьох дітей Олена не змогла довірити тодішній офіційній русифікованій школі. Тому разом з чоловіком навчали малечу вдома, наймала приватних викладачів. Вона знала щонайменше 5 іноземних мов. Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо.

Мабуть, за її нелюбов до радянщини тодішня влада відплатила цій жінці арештами та вигнаннями.

Соломія КАЛЮЖКО