Його мета – пошук забутих або занедбаних місць масових убивств євреїв і ромів під час Другої світової війни, відновлення старих пам’ятних знаків і створення поруч із ними місць пам’яті, встановлення інформаційних стел. Фінансування здійснюється Міністерством закордонних справ Німеччини.

– Для нас важливо спорудити не просто пам’ятний знак, а убезпечити територію поховання від різноманітного втручання, – підкреслив Михайло Тяглий, науковий співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту.

…Знищення євреїв в Україні розпочалось буквально з перших діб нацистської окупації. За даними істориків, під час Другої світової війни на території Вінницької області було знищено близько 200 тисяч євреїв. Так, у полі, на відстані близько 1 км від центру Самгородка Козятинського району, 4 червня 1942 року було розстріляно щонайменше 500 євреїв і, таким чином, знищено цілу громаду. Тут було вбито також 15 військовополонених. Незабаром після закінчення війни на місці масового розстрілу встановили обеліск, а пізніше бетонну плиту і прямокутну металеву огорожу. Але бетонна плита з часом покришилася, металева огорожа погнулася. Днями на місці масового розстрілу євреїв Самгородка було споруджено новий меморіал, який відкривали за участі іноземних гостей, представників єврейської общини, педагогів та учнів місцевої школи, влади, громадськості.

Після того делегація вирушила до Чукова Немирівського району.

– У 1942 році до нашого села звезли євреїв з Румунії та навколишніх населених пунктів. Більше 600 чоловіків та жінок різного віку, дітей. На території старої школи створили концтабір. Тримали їх у тісняві, майже не годували. Євреїв ганяли будувати дорогу Немирів-Брацлав. Полонених охороняли СС та поліцаї, – розповів сільський голова Чукова Володимир Кальницький. – Сільські люди ділились із бранцям їжею, допомагали, чим могли.

Усіх бранців концтабору німці знищили восени 1943 року. Спершу полонених декілька діб не годували. А потім у два етапи вивели у поле між Чуковом та Перепеличим, примусили роздягнутись, розстріляли та поскидали тіла у яму… Але одна дитина врятувалась завдяки небайдужим мешканкам Перепеличого, які теж тоді працювали разом із євреями. Бо коли бранців вели на розстріл, то Ганна Несторівна Морозюк, ризикуючи життям, врятувала 11-річну єврейську дівчинку.

Відкрили меморіали на місцях масового поховання розстріляних євреїв і в селі Плисків та в урочищі Фрузинівка Погребищенського району. Там від рук нацистських окупантів загинуло більше тисячі людей. А у самому райцентрі розстріляли практично все єврейське населення — майже 1360 осіб.

– Український центр вивчення історії Голокосту здійснює освітній проєкт, і два роки тому запросили вчителів історії та учнів Липовецького району долучитись. Ми досліджували історію єврейських родин по нашому краю та в самому Липовці.

Чимало людей вбили й у лісі під Вахнівкою та самому селі, нам вдалось за допомогою архівів відновити тільки 150 імен. Нині ж у місті немає жодного єврея, тому шукати інформацію було важко, – із сумом каже вчителька історії Липовецької школи №2 Олена Ненюкова.

На жаль, душі невинно убієнних й нині не знають спокою. Місцеві жителі розповідають, що біля могил, де поховані жертви нацистського режиму, досі «працюють» чорні археологи. Після себе залишають ями та спаплюжені людські кістки… Що вони там шукають – не можна зрозуміти, адже перед розстрілами людей роздягали та забирали все. Найстрашніше, що жодного з цих варварів так і не впіймали.

Віталіна Трудько
Анатолій Мельник