«А Зеленський мовчить. На жоден лист не відповів». Розмова з сатириком Чорногузом у день народження : 16:04:2020

«А Зеленський мовчить. На жоден лист не відповів». Розмова з сатириком Чорногузом  у день народження
Іменинник сатирик Олег Чорногуз зі скульптурним зображенням свого героя вапнярського аристократа Сідалковського
  • 15 квітня сатирику Олегу Чорногузу виповнюється 84.
  • Вітаємо земляка, який декілька років тому перебрався з Києва на малу батьківщину у село Іванів Калинівського району.
  • Оселився у старій батьківській хаті і заходився будувати нову.
  • Чому письменнику сьогодні не до гумору?

«Пробитися» на телефонний номер до Олега Федоровича сьогодні не просто. Щоб почути його голос, довелося шикуватися у невидиму чергу. Слова вітання вдалося висловити уже після 18-ї години.

Автор понад десяти сатиричних  романів, серед яких найбільш популярні  «Аристократ з Вапнярки» та «Претендент на папаху», розмову розпочав про внучку Ярину. Уже місяць дівчина протестує під офісом Президента. Разом з нею знаходяться ще п’ятеро молодих патріотів. Свою акцію вони назвали «Весна на граніті-2020».

Єрмак  сказав: «Ми уже звільнили Сивоху»

Ярина Чорногуз залишилася біля офісу АП після відзначення Дня добровольця. Було це 14 березня. Згодом до неї приєдналися ще п’ятеро активістів. Поруч портрет загиблого на Донбасі її хлопця Миколи Сорочука. Ночують у наметах.

Патріоти протестують проти дій влади, спрямованої на здачу інтересів України. Вимагають відкликати підпис, залишений під документом про створення коаліції, у Мінську главою офісу Президента Єрмаком, а його самого звільнити з посади. Серед їхніх вимог – припинити відведення військ з території, политої кров’ю наших військових. Закликають не переслідувати патріотів, відпустити затриманих. Звільнення з посади міністра Авакова – також є у маніфесті, підготовленому патріотами.

—Попросив колег із Спілки письменників, щоб дозволили Ярині і її побратимам  у приміщення, телефони підзарядити, у вбиральню сходити, — каже пан Олег. —Ярина телефонує, говорить, дідусю, пропускають тільки мене одну. Як я друзів залишу? Тому відмовилася заходити.

За словами Олега Федоровича, Ярину і її друзів уже оштрафували за порушення карантину. Хоча вони пояснювали поліції, що знаходяться не групою з шести осіб, а по двоє. Не допомогло. На всіх склали протоколи.

 —Внучка розповідала, що до них підходив Єрмак, — продовжує співрозмовник. — Нагадав, що Сивоху уже звільнили. Мовляв, виконали їхні вимоги. Ярина сказала йому, щоб ще себе звільнив, бо ж це він залишив підпис у Мінську. Нагадала йому статтю Кримінального Кодексу про зраду інтересів України. Вона смілива, не боїться говорити правду у вічі.

Служила у батальйоні ‘Госпітальєри’

Ярина Чорногуз, випускниця Києво-Могилянської академії, у складі медичного батальйону «Госпітальєри» виконувала завдання у зоні бойових дій. Там познайомилася з хлопцем. Мали одружуватися. Та він загинув від кулі снайпера.

Про Ярину стали говорити під час скандалу з маршрутником. Вона з подругою поверталася з Волині з похорону свого хлопця. Водій транслював російський фільм. Попросила вимкнути  Пояснила, що з російської зброї вбили молодого хлопця, що повертаються з похорону. Не допомогло. Ярина з подругою змушені були вийти з маршрутки посеред поля. Найбільше вразило, що пасажири не стали на їхній захист. Куля вбиває ітло, байдужість – душу.

—Планую у суботу поїхати до Ярини, — говорить Олег Чорногуз. — Дуже люблю внучку. Талановита, розумна, досконало володіє англійською, переклала на українську одну з книг. Добре знаю її характер. Вона горою стоятиме за справедливість.

Олег Чорногуз написав листа Зеленському. Просив дослухатися до вимог молодих патріотів. Вийти до них, поспілкуватися, вислухати їхні пропозиції.

Ні на цей лист, ні на три інші, що не стосувалися внучки, класик літератури не отримав відповіді.

Перед виборами Олег Чорногуз надрукував гостру статтю під заголовком «Блазень, який хоче стати королем». Не складно здогадатися про кого в ній йшлося. Каже, мабуть Зеленський тримає образу. Але відповідати на листи —це вимога закону.

‘Я не за Зеленського чи Порошенка, я – за Україну, – говорить письменник. – Дуже не хочеться, аби сталося те, що було сто років тому. Історія має властивість повторюватися. Пропонував Віктору Ющенку ініціювати зустріч усіх наших Президентів, поговорити відверто, нагадати Зеленському, чим може закінчитися загравання з Росією…’

Український Салтиков-Щедрін у спідниці

Торік Олег Чорногуз запровадив щорічну літературну премію «СміхоОСКАР». Вручають її  у день народження сатирика – 15 квітня у рідному селі письменника. Лауреата-2020 уже визначили, але карантин не дав можливості провести церемонію нагородження.

—Відкрив для себе прекрасного сатирика, —  каже Олег Чорногуз про нового лауреата. — Це Єлизавета Мельниченко, випускниця Інституту міжнародних відносин Київського університету Шевченка. Без перебільшення, це нова яскрава зірка на нашому літературному небосхилі.

Письменник каже, що Мельниченко надіслала на конкурс два сатиричні романи. Один з них не розглядали, бо він уже перемагав в інших конкурсах. Другий називається «І засяє сонце». За назвою, нібито й не скажеш, що йдеться про сатиру. Але це така зубаста пародія на наше олігархічне сьогодення! І не тільки. Дуже в’їдлива сатира.

—Я б назвав авторку українським Салтиковим-Щедріним, — каже пан Олег і додає: – Тільки у спідниці, бо ж йдеться про жіночу стать.

Європа – це десь там, лівіше від Вапнярки

Вітав сьогодні іменинника скульптор з Могилева-Подільського Микола Крижанівський. Це він створив пам’ятник українському Остапу Бендеру – Євграфу Сідалковському, головному герою  роману «Аристократ з Вапнярки». Тому самому, який говорив, що його місто важливіше від Європи. На запитання, де знаходиться та сама Європа, недбало відповідав: «Та це десь там, лівіше від Вапнярки».

—Бажання створити пам’ятник Сідалковському виникло тоді, коли отримав у подарунок від Олега Федоровича його «Аристократа…», — розповідає Крижанівський. — Познайомилися з ним на «Козацькій леваді» у тульчинського художника Михайла Довганя. Відтоді минуло трохи часу, але все-таки наприкінці 2017-го постать вапнярського денді у традиційних сонцезахисних окулярах постала на  пероні залізничного вокзалу, звідки аристократ вирушив підкорювати столицю.

Автор роману назвав скульптуру найкращою ілюстрацією до його роману.

До речі, переможцям літературної премії на кращий сатиричний роман імені Олега Чорногуза вручають разом з винагородою ще й статуетку із зображенням Сідалковського. Це також робота скульптора Миколи Крижанівського.

Не дивно, що серед перших двох лауреатів названо й ім’я скульптора. Було це у минулому році.

Ресторан «Море по коліна», бар «Під мухою»…

 Олега Чорногуза можна слухати  безкінечно. Наприклад, про його ідею створити у Києві МАГ (Міжнародну Академію Гумору). Це мав бути комплекс з готелем «Сьоме небо», рестораном «Море по коліна», баром « Під мухою». При вході планували встановити пам’ятник Енею. Передбачали місце для виставки кращих світових карикатур, видання сатиричного журналу.

Один з колишніх міських голів столиці Леонід Косаківський, до речі, наш земляк, схвалив проект і віддав його в роботу одному зі своїх заступників, навіть було визначено місце. Втім, ситуація змінилася і справа померла.

—Після обрання Зеленського я запропонував проект одному з його помічників у передвиборчій кампанії,  — зазначає Олег Чорногуз. — Але у відповідь нічого не отримав. І Кличку пропонував. Він обіцяв обдумати пропозицію. Часу спливло немало – результату нема. Хоча комплекс, за попередніми підрахунками, мав давати прибутки, але…

Запам’яталася ще одна деталь з розмови. Коли письменник будував дачний будинок під Києвом, у фундамент заклав 2-томник своїх творів. Надрукували видання тиражем понад сто тисяч. Заплатили чималий гонорар, було за що будувати.

Нині гонорарів письменникам за книжки не платять. Щоб надрукувати, шукають спонсорів.

Пан Олег зізнається, що має велике бажання завершити спорудження будинку. Планує облаштувати в ньому музей їхньої родини. А вікна робочого кабінету будуть виходити на старовинний польський замок, що зберігся в Іванові.

Щодня письменник продовжує працювати. Тексти набирає на комп’ютері. Але блокнот і ручка, чи олівець завжди при ньому. Цікаві думки одразу записує. Буває це стається в дорозі, тоді зупиняє машину, якою продовжує їздити у своєму віці, і дістає блокнот. До Києва підтримати внучку також вирушить на власному авто. Чим інакше нині поїдеш.

Коментарі у Facebook
Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin