Сьогодні Вінниця прощається назавжди з оборонцем України Володимиром Білоусовим
Володимир Білоусов став на захист України ще у 2015 році, коли у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» виконував бойові завдання в зоні АТО. Досвід війни та розуміння небезпеки для країни спонукали його після початку повномасштабного вторгнення без вагань повернутися до війська.
Спочатку він служив у зенітно-ракетних підрозділах 61-ї окремої механізованої Степової бригади, а згодом продовжив службу у складі 53-ї ОМБр імені князя Володимира Мономаха. Захисник боронив українську землю на південному та східному напрямках фронту — на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині.
Свій останній бій Володимир Білоусов прийняв 23 березня 2024 року неподалік села Тоненьке Покровського району. Життя воїна обірвалося у 48 років.
За словами дружини Олени, Володимир ще задовго до повномасштабної війни передбачав її неминучість і був готовий знову стати на захист Батьківщини.
«Мужність вимірюється не словами, а вчинками. Ігор був саме таким: небагатослівним і рішучим. Відразу, коли розпочалося масштабне вторгнення, він добровільно став на захист України. Його ніщо не могло зупинити», – каже дружина полеглого воїна Діана.
Ігор Гучок народився 19 квітня 1970 року у Вінниці. Отримавши освіту у місцевій загальноосвітній середній школі №23, здобув професійний фах у Вінницькому кооперативному коледжі. Після проходження строкової військової служби присвятив себе підприємницькій діяльності, організувавши власний бізнес у галузі вантажних перевезень. Чоловік мав безліч захоплень: з юності займався лижним спортом і брав участь у змаганнях, а також був пристрасним рибалкою. У любові та злагоді прожив із дружиною 30 років, виховав чудового сина. На повернення Захисника з війни чекала вся велика любляча родина, сестра з сім’єю та чимало друзів.
«Ігор був справжнім – справедливим, чуйним та порядним, – розповідає дружина. – Його найбільшим щастям була родина, задля якої жив і робив усе, щоб наші бажання та прагнення ставали реальністю. Найтеплішими спогадами для нас залишаться спільні подорожі Україною та світом, які він так любив. Понад усе Ігор чекав на закінчення війни, аби втілити заповітну мрію — придбати домівку на березі нашого теплого українського моря».
Церемонія прощання з Ігорем Гучком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР
