На щиті: 15 серпня Вінниця прощається з Героями Сергієм Яцуком та Русланом Кропивлянським
У суботу, 15 серпня, Вінницька громада віддасть останню шану двом захисникам України — Сергію Яцуку та Руслану Кропивлянському. Обидва воїни стали на оборону держави від початку повномасштабного вторгнення і до останнього подиху чесно виконували військовий обов’язок. Героїв поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сергій Яцук (позивний «Сірий») пішов добровольцем у лютому 2022 року. Спершу він оберігав небо Вінниччини у складі Повітряних сил, згодом продовжив службу в 5-й окремій важкій механізованій бригаді. Бойове хрещення стрілець пройшов під Кураховим: попри поранення він лишився у строю. За вагомий внесок у захист держави та високий професіоналізм командування відзначило воїна грамотами. Свій останній бій Сергій прийняв 18 січня 2025 року поблизу села Шевченко Волноваського району Донецької області. Герою назавжди залишився 41 рік.
Як розповідає дружина полеглого Оксана, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій жодної хвилини не вагався — разом із сотнями добровольців стояв у чергах до військкомату і вже за три дні мобілізувався. Він наполегливо опановував нові знання, був переконаний у вирішальній ролі передових технологій, тож невдовзі навчився працювати з ПЗРК. Після сповіщення про зникнення безвісти родина довго жила надією, однак дива не сталося.
Народився Сергій Яцук у Вінниці 21 березня 1983 року. Мама виховувала його з сестрою сама. Після школи №27 юнак здобув економічну спеціальність у Вінницькому політехнічному технікумі, де познайомився з майбутньою дружиною. Разом вони створили міцну сім’ю, в якій виросли син і донька. Заради рідних Сергій брався за будь-яку роботу: розпочинав на кондитерській фабриці, а продовжив у логістичній та торговельній сферах. Чоловік багато читав, знався на історії, захоплювався плаванням, бойовими мистецтвами та настільним тенісом. Колеги його поважали, а друзі цінували.
Церемонія прощання із Сергієм Яцуком розпочнеться о 9:00 за адресою: вул. Л. Лук’яненка, 58, та о 10:00 — вул. Барвиста, 14. Поминальну панахиду відслужать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі об 11:15. Поховання воїна відбудеться о 12:15 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Руслан Кропивлянський (позивний «Кропива») став до лав Збройних сил України наприкінці 2022 року. Бойовий шлях розпочав у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, згодом долучився до 141-ї окремої механізованої бригади. Як солдат-кулеметник він разом із побратимами стримував ворога під Бахмутом та Лиманом, виконував завдання у складі мобільної вогневої групи на Дніпропетровщині. Під час служби боєць тричі зазнавав поранень, але після реабілітації щоразу повертався у стрій. Життя мужнього Захисника обірвалося 8 серпня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу села Добровілля Синельниківського району. Йому було 48 років. На оборонця з війни чекали донька, батьки та брат.
Брат Артем згадує: Руслан мало розповідав про війну, щоб уберегти рідних від хвилювань. У пам’яті закарбувався лише один спогад — під Бахмутом брат під вогнем брав участь в евакуації з поля бою чотирьох поранених побратимів, трьом із яких це врятувало життя.
Вінничанин Руслан Кропивлянський народився 25 липня 1978 року. Базову освіту здобув у школі №35, фах столяра опанував у Вінницькому професійно-технічному училищі №3, згодом закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. У трудовій біографії — Будівельно-монтажне управління №2 ПрАТ «Укргазбуд», ДП ВСП «Стальконструкція» №126, КУП «ЕкоВін», а останнім цивільним місцем роботи став завод «Маяк». Рідні запам’ятали його як надзвичайно добру людину, яка нікому не відмовляла в допомозі, з ніжністю ставилася до тварин, а в людях понад усе цінувала чесність і порядність.
Церемонія прощання з Русланом Кропивлянським розпочнеться о 13:00 за адресою: вул. Батозька, 12 (Ритуальна служба «Реквієм») та о 14:30 — у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
