«Вся ставка була на поверхні»: нова книжка Вадима Вітковського «Правда про Вервольф» розвінчує міфи про гітлерівську ставку
Колишня ставка Гітлера поблизу Стрижавки вже понад пів століття лишається однією з найзагадковіших локацій Вінниччини. Розвіяти вигадки навколо цього об’єкта та розставити всі крапки над «і» покликана нова книжка Вадима Вітковського «Правда про Вервольф». Її автор — письменник, керівник Видавничого дому «Моя Вінниччина» й дослідник із багаторічним досвідом краєзнавчої роботи. Він вивчав закриті архівні матеріали спецслужб, а також особисто спілкувався з живим свідком — німецьким пілотом Францом Беренброком, який перебував на Вервольфі за часів Другої світової війни. Про те, чому довкола ставки виникло стільки міфів і чому реальна історія виявилася цікавішою за будь-які легенди, автор розповів в інтерв’ю Туристичному сайту Вінниці.
Головний міф, який розвінчує видання, — існування на Вервольфі підземель: кількох рівнів із перекриттями, ліфтів і секретних бункерів. Насправді ж уся ставка розташовувалася на поверхні. Три залізобетонні укриття з триметровими стінами німці збудували як перестраховку на випадок бомбардувань — і нічого більше за цим немає.
Вітковський зазначає, що він — єдиний в Україні письменник і журналіст, якому вдалося особисто поспілкуватися з Францом Беренброком. Пілот отримував нагороду з рук Гітлера й цілий тиждень офіційно перебував із ним на Вервольфі, бачивши все на власні очі. Познайомитися з ним допоміг випадок: за радянських часів, працюючи в комітеті державної безпеки, дослідник супроводжував на Вервольф групу німецьких бізнесменів, серед яких був граф Максиміліан фон Корфф-Шмізінг. Коли під час екскурсії Вітковський згадав ім’я Беренброка, виявилося, що чоловіки товаришують. Згодом автор отримав офіційне запрошення й дозвіл на поїздку до Західної Німеччини, де пілот детально намалював йому схему ставки. Тоді й прийшло усвідомлення: найбільша таємниця Вервольфу — це те, що таємниці немає.
У книжці йдеться і про те, хто, крім Гітлера, приїжджав на «Вервольф», і про замахи на фюрера, і про пошуки культурних цінностей — картин Строцці, Рафаеля, Гої, Веласкеса, а також про те, чи є на території радіація. Автор наводить інженерні викладки, опубліковані в журналі «Техніка молоді» 1989 року: вони доводять, що підняти мільйони кубометрів землі й залити мільйони кубометрів бетону було б нереально, адже ставку збудували всього за чотири місяці.
Це не перша книжка Вітковського про Вервольф. Перша вийшла 1991 року, і вона була конкретною — про Вервольф і Гітлера на Вервольфі. Її автор написав завдяки доступу до документів, який надав тодішній начальник управління КДБ Євгеній Давиденко. У 1984-му, прийшовши на службу з обласної газети, Вітковський працював оперативником. Тоді з Москви на три дні прислали архівну справу начальника особистої охорони Гітлера Ганса Раттенгубера, якого допитували після взяття в полон; у двох товстих томах збереглися, зокрема, його спогади про Вервольф. Прочитавши згодом книжку Івана Безуглого «Таємниці Вервольфа» 1962 року, дослідник побачив, що відома на той час інформація не збігається зі свідченнями Раттенгубера, — так почалася робота над «Капканом на перевертня». У «Правді про Вервольф» він вирішив показати весь масштаб і повну картину, додавши раніше недоступні документи, живі свідчення та інформацію із закордонних джерел.
Видання буде цікаве всім, хто прагне знати справжню історію, а не міфи. Автор переконаний: якщо підняти висвітлення Вервольфу на якісно новий рівень — з реальними фактами і деталями, — інтерес туристів до цього об’єкта зросте в рази.
Довідка: літературно-художнє видання «Правда про Вервольф» вийде друком у межах міського Конкурсу підтримки книговидання про Вінницю 2026 року та буде презентоване на книжковому фестивалі VinBookFest у вересні. Видавець — ФОП Балюк Віктор Борисович.
