Сергій Моргунов ознайомився з роботою центру ДНК-ідентифікації: нове обладнання пришвидшило дослідження приблизно вдвічі
Міський голова Вінниці Сергій Моргунов завітав до лабораторій Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, щоб на власні очі побачити, як там організовано роботу і що змінило придбане обладнання. Посадовець поспілкувався з фахівцями, які складають ДНК-профілі та допомагають слідчим встановлювати особи загиблих захисників і захисниць.
«Від початку повномасштабної війни експерти центру проводять ДНК-дослідження та допомагають ідентифікувати тіла загиблих, зокрема військовослужбовців, які вважалися зниклими безвісти. Це складний і тривалий процес. У 2024 році після звернення центру ми спрямували шість мільйонів гривень субвенції на придбання обладнання, яке посилило його можливості. Цього разу виділили ще майже 1,8 мільйона гривень на додаткове лабораторне обладнання, комп’ютерну техніку та джерела безперебійного живлення. За словами спеціалістів, це дозволило приблизно вдвічі пришвидшити отримання результатів ДНК-досліджень, поліпшити умови проведення таких досліджень», – зазначив Сергій Моргунов.
За кожним зразком, що потрапляє до лабораторії, і кожним генетичним профілем — чиясь родина, яка досі не знає, що сталося з близькою людиною, зниклою безвісти.
«На жаль, є загиблі, яких складно ідентифікувати, а також захисники та захисниці, які вважаються зниклими безвісти. Їхні родини чекають на відповідь. Судові експерти центру виконують надзвичайно важливу роботу в тилу: допомагають встановлювати долі людей», – додав міський голова.
Кошти, виділені міською радою, пішли на витяжні лабораторні шафи, бокси для стерильних робіт та обладнання для прямої ампліфікації. Крім того, центр отримав комп’ютерну техніку, під’єднану до джерел безперебійного живлення.
Про практичне призначення кожного складника цієї допомоги говорив і Андрій Петров, який очолює департамент правової політики та якості Вінницької міської ради.
«Нові шафи та бокси дозволили облаштувати додаткові робочі місця, тому тепер дослідження можуть одночасно проводити кілька експертів. Обладнання для прямої ампліфікації скорочує окремі етапи аналізу, а джерела безперебійного живлення захищають дані під час відключень електроенергії. Усе це дає центру змогу опрацьовувати більше зразків і швидше надавати результати, на які чекають родини зниклих безвісти», – розповів Андрій Петров.
Про те, як збирають матеріал для досліджень, розповіла завідувачка відділу біологічних досліджень та обліку центру Інна Мартинюк. За її словами, фахівці складають генетичні профілі родичів — саме вони надалі дають змогу ідентифікувати військовослужбовців. Окремо вивчають біологічний матеріал, відібраний із тіл, доправлених із поля бою чи повернутих під час репатріаційних заходів.
«Нове обладнання дозволило збільшити кількість робочих місць і розділити робочі зони. Раніше в лабораторії працював один експерт, а інші чекали своєї черги. Тепер одночасно можуть працювати двоє фахівців, тому ми опрацьовуємо більше матеріалів», – зазначила Інна Мартинюк.
Під час роботи з токсичними речовинами, серед яких формамід — реактив для ДНК-досліджень, людей убезпечують витяжні шафи: шкідливі випари відводяться, а ультрафіолетові лампи знезаражують поверхні всередині. Стерильні бокси, своєю чергою, не пропускають до зразків пил, мікроорганізми та сторонній біологічний матеріал. У лабораторії прямої ампліфікації використовують ламінарний бокс — завдяки цій технології генетичний профіль формують без попереднього виділення ДНК.
«Завдяки прямій ампліфікації ми швидше отримуємо електрофореграму – графічний результат ДНК дослідження, за яким експерт визначає ДНК-профіль. А джерела безперебійного живлення підтримують роботу комп’ютерів під час переходу на резервне електропостачання. Експерт не втрачає час, а вся опрацьована інформація зберігається належним чином», – пояснила Інна Мартинюк.
Ідентифікація відбувається шляхом порівняння: зіставляють ДНК родичів людини, яка зникла безвісти, та невпізнаного загиблого. Матеріал для аналізу зниклого можна взяти з біологічних слідів на його особистих речах — приміром, зубній щітці або одязі. Якщо ж досліджують тіло чи останки, використовують м’які тканини, кістки або зуби. Коли ДНК-профілі збігаються, особу встановлюють і повертають загиблій людині її ім’я. Відсутність збігу не є свідченням того, що людина загинула чи що її припинили шукати: це лише означає, що серед опрацьованих біологічних зразків її ДНК наразі немає — або тіло не знайшли й не повернули, або ж людина жива.
