Вінниця 3 вересня проведе в останню путь полеглого захисника Максима Ткачука
Сьогодні, 3 вересня, у Вінниці попрощаються із захисником України — молодшим сержантом Максимом Ткачуком, який загинув 24 серпня 2026 року на Миколаївському напрямку. Воїнові було 39 років.
До лав армії Максим Ткачук став на початку повномасштабного вторгнення. Службу розпочинав у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди, а згодом воював на передовій у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського — брав участь у боях за Новобахмутівку, Покровськ, Роботине та Авдіївку. Попри поранення, щоразу повертався у стрій. Пізніше захищав країну у 144-й окремій механізованій бригаді та 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
За мужність і відвагу воїна відзначено державними нагородами: відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «За поранення» та медаллю «За військову службу Україні».
Як розповідає мати загиблого Валентина, у перший день великої війни Максим уже стояв під військкоматом. Захищати Батьківщину він вважав справою честі та пам’яттю про батька, який боронив Україну в АТО/ООС у 2014–2017 роках і пішов із життя незадовго до повномасштабного вторгнення. Син продовжив його справу і взяв батьків позивний «Люлька», що походить ще від прадіда — прихильника козацьких традицій. Чотири з половиною роки Максим боронив рідну землю, переніс кілька поранень, однак жодного разу не підвів побратимів — вони й досі телефонують матері, щоб подякувати за сина.
Максим Вячеславович Ткачук народився у Вінниці 25 жовтня 1986 року. Закінчив школу №27, здобув фах програміста у Вінницькому професійному коледжі цифрових технологій та підприємництва, відслужив строкову службу, навчався на юридичному відділенні Вінницького фінансово-економічного університету. У цивільному житті працював у будівельній галузі, виховував доньку. Рідні згадують його як добру, щиру та віддану людину, яка шанувала старших і з теплотою ставилася до сестри та племінників. Він захоплювався риболовлею, а найбільше — автомобілями: добре розбирався в техніці й був вправним водієм. Ці навички знадобилися на війні — останнім його призначенням була посада водія мінометного відділення. До останнього Максим дзвонив рідним із передової, переймався їхньою безпекою і мріяв про мирне майбутнє України.
Прощання із захисником розпочнеться о 9:00 у ритуальній залі «Реквієм Хол» на вул. Академіка Янгеля, 4. Чин поховання відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Вінницька громада висловлює співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять Герою!
