78-річна Людмила Мельник та 82-річний Роман Герін із Грушковець Калинівського району відсвяткували діамантове весілля.

За святковим столом зібрали родичів, сусідів, односельчан. Смакували тортом, кавою та шампанським, отримали гарні подарунки. Два дні «балювали». А ще залюбки поділились своєю неймовірною історією кохання, яка триває 60 років!

– Я родом з Вінниччини. Після школи мене батьки хотіли видати заміж. Але таких хлопців, щоб аж дуже подобались, не було. Мама собі все одно облюбувала якогось зятя, але я його не хотіла. Тим паче вже тоді через подругу Ольгу Терентіївну познайомилась із Романом, якого з Івано-Франківська відправили у відрядження до підсобного господарства партшколи у нашому селі. Між нами відразу виникли почуття, але батьки спочатку не підтримували. Про те, що хочуть видати заміж за нелюба, дізнався мій товариш, який працював у райкомі комсомолу. Він мені дав комсомольську путівку, і я по ній поїхала на будівництво гірничо-збагачувального комбінату імені Ленінського комсомолу в Кривий Ріг.

Три місяці навчалась, була мулярем третього розряду. Звідти постійно писала листи коханому Роману. Він не витримав розлуки, приїхав, і у 1959 році ми побрались, але кожен залишився на своєму прізвищі. Були щасливі, бо мали роботу та заробітки. Їздили на море, у Німеччину, Румунію, мали шматочок городу, любили посидіти з друзями, займались спортом, ходили в гори. У 2002 році переїхали з Івано-Франківська у село, де тиша, нема ні кіно, ні театру та досить часу книгу почитати.

Виховали сина, дочекались онучок. Одна мешкає у Вінниці, друга у Польщі. Але так сталось, що син та невістка вже в іншому світі, тож радіємо їхнім нащадкам та обожнюємо трьох правнуків!

На питання про секрет сімейного щастя подружжя усміхається.

– Ми обоє діти війни, чоловік був у концтаборі, батька розбив інсульт, залишилось п’ятеро дітей у матері, виживали як могли, — додає пані Людмила. — Головне – любити один одного, а ще – взаєморозуміння та допомога, бо й навчались та працювали разом. Дуже важливо зберігати якнайдовше душу молодою. Мій Роман до цих пір дарує мені квіти.

Радимо нинішній молоді дослухатись до старших, згладжувати гострі кути й бути милосердними. У Байківській сільській раді додають: з подружжя Людмили Мельник та Романа Геріна справді треба брати приклад іншим.

Вікторія Снігур