У минулих номерах газети був опублікований матеріал «У 29-річного хлопця, що приїхав з Польщі, коронавірус у вінницькій «ра­йонці» не підтвердився. Але митарства були ще ті».

До нас звернулись рідні пацієнта з Гнівані та розповіли шокуючі подробиці цього інциденту.

– 18 березня мій син Артем повернувся з Польщі із заробітків, на кордоні його оглянули медики. Вже наступного дня стало «першити» в горлі, температура під­вищилась до 37,5. Ми полоскали сіллю та прийняли ліки. На ранок стало краще, проте вирішили звернутись до місцевого сімейного лікаря, адже в сина хро­нічне захворювання – не цукровий діабет, а такі в зоні ризику. Перед поліклінікою ми одягнули маски, взяли картки та піднялись до лікаря. Коридор був пустим, двері наполовину відчинені. Та коли постукали, сімейна лікарка, з якої підписали декларацію 5 членів нашої родини, зустріла з порцією негативу. Мовляв, чому не зателефонували їй, яке мали право взагалі прийти. Невдовзі все ж прийняла Артема, але влаштувала скандал через те, що син повернувся з Поль­щі. На всю лікарню вона кричала: «Хоч би в нього був грип, а не щось більше». Але після досліджень діагноз не підтвердився. Крім того, медик дозволяла собі насмішки в сторону сина, не випустила його, інваліда дитинства, навіть до туалету, — каже мама Лариса Кужидим. – Після рентгену до лікарні викликали «швидку допомогу», бригада була у захисних костюмах, без жодної паніки, за що я вдячна їм. Зміряли температуру – 36,8. Було вирішено їхати у Вінницю для подальшого обстеження й перевірки на коронавірус. Коли ми виходили на вулицю, просто мову відняло. Весь персонал, який працює у поліклініці, відкрив зверху вікна, решта повибігала. Наче інопланетянина побачили. Одна медсестра нас із сином знімала на мобільний телефон. Я ще не встигла дійти додому, як від людей почались дзвінки, що в Артема коронавірус, що вся Гнівань гуде, бо начебто я ходила по магазинах та розносила інфекцію. А скільки бруду на нас вилили в соцмережі, назвали прізвище, адресу, мабуть, і хату спалили б…

За словами Лариси Кужидим, після приїзду у Вінницю сина понад чотири години не приймала жодна лікарня.

– Я вже стала бити на сполох, адже Артему потрібно було хоча б випити таблетки, а тут такий стрес. Довелось скаржитись на «гарячу лінію» МОЗ, зателефонувала до тієї ж сімей­ної лікарки. Вона відповіла, щоб син просився на лікування, а міська рада Гнівані потім передасть на це кошти. Зрештою, після митарств Артема госпіталізували до інфекційного відділення. Перший результат на коронавірус виявився негативним. Другий раз теж так само. Дехто з персоналу навіть не приховував — для чого сина взагалі привезли до них, адже жодних підозрілих симптомів не було. В мене вже й виникли сумніви у компетентності наших місцевих лікарів, які, до того, ще й повели себе неадекватно. Зараз мій син вдома, із ним все добре, але осуд залишився надовго. Для чого було розповсюджувати непідтверджену інформацію?!

Віталіна Володимирова